Житіє святого нашого Амвросія, єпископа Медіоланського
Місяця грудня в 7-й день
Святий Амвросій народився 340 року в Північній Італії в багатій і знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він незабаром піднявся і з 370 року обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Одного разу в Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився в храм для наведення порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: “Амвросій – єпископ”. Народ і сам імператор Валентин побачили в цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, який був тоді ще серед оголошених, які готувалися до Хрещення, відмовлявся і навіть сховався з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був висвячений на єпископа (374 р.).
Насамперед після посвячення він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.
Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якій протегувала імператриця Юстина. На згадку перемоги над аріанством він склав гімн “Тебе Бога хвалимо”, який досі співають на подячних богослужіннях. За його наполяганням викреслено було з імператорського титулу язичницьке звання верховного священика (pontifex maximus), жерців та ідольські капища позбавили казенного утримання, погасили так званий священний вогонь весталок і винесли із сенату статую Перемоги.
Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли наважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття фессалонікійців, які обурилися проти нього. Амвросій сказав імператору: “Людина, яка пролила стільки крові, не може бути в храмі Бога світу”. Імператор заперечив: “І Давид згрішив, але не позбувся милості Божої”. На що Амвросій відповів: “Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його і в каятті”, і наклав на нього епітимію для примирення з Богом і Церквою.
У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який став потім єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.
Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи своєї кончини, яка настала 397 року. Святий Амвросій шанується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як перетворювач церковного співу: він ввів розмірний такт, правильні ритми і різноманітні мелодії в співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Амвросию, епископу Медиоланскому, глас 4
Пра́вило ве́ры, и о́браз кротости,/ воздержа́ния учителя/ яви́ тя ста́ду твоему,/ я́же веще́й и́стина;/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нищетою бога́тая, отче священнонача́льниче Амвро́сие,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак святителю Амвросию, епископу Медиоланскому, глас 3
Боже́ственными догма́ты облиста́я,/ помрачи́л еси́ Ариеву пре́лесть,/ священнотаи́нниче и па́стырю Амвро́сие,/ чудоде́йствуя же си́лою Ду́ха,/ стра́сти разли́чныя я́ве исцели́л еси́, о́тче преподо́бне,// Христа́ Бо́га моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Ин кондак святителю Амвросию, епископу Медиоланскому, глас 8
Изря́дно сло́во жи́зни стяжа́в, о́тче му́дре,/ не усумне́ся высоты́ ца́рския, богонаказа́тельне царя́ обличи́ и умудри́в./ Тем па́че че́стне почте́ся и люде́й свои́х па́ству к Бо́гу наста́ви./ Сего́ ра́ди зове́м ти:// ра́дуйся, Амвро́сие преди́вне.
Молитва святителю Амвросию, епископу Медиоланскому
О, пресла́вный чудотво́рче, в ско́рбех ско́рый помо́щниче и усе́рдный о ми́ре к Бо́гу моли́твенниче, о́тче святы́й Амвро́сие! Ве́мы, я́ко ве́лие ко Спа́су и́маши дерзнове́ние, предстоя́ го́рнему Престо́лу Его́, и сего́ ра́ди смире́нно припа́даем ти́: моли́ся Ему́, уго́дниче Бо́жий, да пода́ст наро́ду Росси́йскому благоде́нственное и ми́рное житие́, да изба́вит от вра́г ви́димых и неви́димых, от наше́ствия иноплеме́нных, от неду́га и гла́да, от вся́кия ско́рби и смертоно́сныя я́звы и от вся́каго зла́; на́м же все́м, ве́рою пра́зднующим святу́ю па́мять твою́ и усе́рдно хода́тайства твоего́ ча́ющим, да ниспо́слет вся́ благопотре́бная ко вре́менному и ве́чному житию́ на́шему, па́че же оставле́ние грехо́в, ми́р по́мыслов, тишину́ серде́чную, здра́вие душа́м и телесе́м на́шим. Е́й, святи́телю Бо́жий, па́стырю Христо́в ми́лостивейший, покрови́телю на́ш гото́вейший! услы́ши на́с, еще́ еди́наго от тебе́ прося́щих: бу́ди те́плый моли́твенник и предста́тель ко Го́споду о духо́вных па́стырех и отце́х на́ших (имена́), и́же не́мощи на́ша но́сят и о на́с боле́знуют, до́ндеже вообрази́тся в на́с Христо́с, да сохрани́т О́н, всеблаги́й и вся́ могу́щий Влады́ка, дража́йшия дни́ жития́ и́х в неруши́мом ми́ре и кре́пости си́л духо́вных и теле́сных, да приведе́т на́с, недосто́йных рабо́в Свои́х, и́х окормле́нием и моли́твами, твои́м же хода́йтайством и заступле́нием ко приста́нищу жи́зни несконча́емыя, иде́же херуви́ми и серафи́ми, святи́и вси́ с Богоро́дицею и с тобо́ю, покрови́телем на́шим, непреста́нными гла́сы сла́вят Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Прaвило вёры и3 џбразъ кр0тости, воздержaніz ўчи1телz kви1 тz стaду твоемY ћже вещeй и4стина. сегw2 рaди стzжaлъ є3си2 смирeніемъ высHкаz, нищет0ю бог†таz: џтче ґмвр0сіе, моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Бжcтвенныz вёры:
Бжcтвенными догм†ты њблистaz, помрачи1лъ є3си2 ѓріеву прeлесть, сщ7еннотаи1нниче и3 пaстырю ґмвр0сіе: чудодёйствуz же си1лою д¦а, стр†сти разли6чныz ћвэ и3сцэли1лъ є3си2, џтче прпdбне, хrтA бGа моли2, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Ще в розробці
