...
Преподобномученик Євстратій Печерський, постник 255
Житія святих,  Березень

Преподобномученик Євстратій Печерський, постник

Місяця березня на 28-й день

Добрий воїн Євстратій, як же в імені його сказано, так і насправді під знаменням хресним відкрито показався, уподобився добре самому вибраному воєводі своєму Христові, з ним же такі злостраждання від тих самих і в той самий час мужньо перетерпів — міг тим направду похвалитися: “Я рани Господа Ісуса на тілі своєму ношу”, — як же зі свідчення блаженного єпископа Симона можна довідатися. Цей добрий воїн Христовий Євстратій з Києва був родом. Забажавши одягнутися у зброю Божу, яка має чернечий образ, і знаючи, що, воїном будучи, ніхто не зобов’язується справами житейськими, аби догодити воєводі, роздав маєток свій убогим, інше ж залишив ближнім, аби після нього роздали. І так зубожівши, багатий цей став ченцем у монастирі Печерському. І почав так, як треба, воїнствувати під знаменом зубожілого задля нас воєводи Христа, перемагаючи мечем духовним, тобто словом молитви, і голодом повстримності великої не лише плоть свою, але і ворогів безплотних, підкорюючи їх і поневолюючи смиренням своїм та послухом: думав-бо, що Подвигоположник його, сам Ісус, молився старанно, постив сорок днів і смирив Себе, став слухняним, тому ж і він такими самими чеснотами себе озброїв. Але насамперед, знаючи, що чоловік на початку через неповстримність переможений був, робив святий успіхи у повстримності і пості великому, і через те наречений був постником. Коли ж, із допусту Божого, прийшов якось злочестивий Боняк із багатьма половцями і полонив Руську землю, тоді й цього блаженного, як напали погані на Печерський монастир і багатьох мечем посікли, взяли з іншими в полон і продали в Грецьку землю у град Корсунь одному жидові з іншими багатьма християнами, їх же було числом п’ятдесят: монастирських робітників тридцять, із Києва ж двадцять. Богопротивний же той жидовин почав змушувати полонених своїх, аби відреклися Христа, обіцяючи тих, що чинитимуть спротив, голодом в ув’язненні заморити. Але мужній чернець Євстратій, навчаючи і просячи, всіх укріплював та наставляв, кажучи: “Браття, вас хрестили, і ви вірите в Христа, не будьте зрадниками своєї відповіді на хрещенні. Христос нас народив водою і Духом, Христос нас викупив від присяги законної своєю кров’ю і наступниками Царства свого зробив. Якщо-бо живемо для Господа, хай живемо, якщо ж помремо для Господа — хай помремо і смертю дочасною життя вічне здобудемо. Подібними будемо на того, хто каже: “Життя моє — Христос, а смерть надбання”. Полонені ж добре укріплені були від блаженного — усі хотіли радше від голоду тимчасового без їжі і пиття — померти, аніж відлучитися від Христа, який є хлібом і джерелом вічного життя. І так незадовго, станувши від голодування і спраги, усі п’ятдесят померли — одні через три дні, інші — через чотири, ще інші — через сім, найміцніші — через десять. Лише один Євстратій залишився живим, уже чотирнадцять днів голодом морений, але неушкоджений: з юности своєї до посту звик. Бачив же той окаянний жидовин, що чорноризець став причиною втрати золота, яке він заплатив за полонених, що їх сподівався у своє зловір’я привести, — замислив помститися йому. Коли надійшов день Воскресіння Христового, почав святкувати свою Пасху, насміх чинячи святому Євстратієві. Так само, як боговбивці, батьки його, вчинили самому Господові нашому Ісусові Христу, за написаним у Євангелії. І як же Христа раніше розіп’яли, так і цього блаженного окаянний той жид і друзі його прибили до хреста. І дякував він Богові за те, живий без їжі і пиття вже п’ятнадцятий день. Жид той і інші друзі його ображали розп’ятого і казали: “Наситися нині, безумче, законною пасхою — і живим будеш, і присяги уникнеш. Бо Мойсей, закон від Бога прийнявши, нам дав і ось у книгах своїх каже: “Проклятий кожний, хто висить на дереві”. Відповів блаженний: “Великої благодаті сподобив мене Господь нині, бо благоволив постраждати мені в Ім’я своє на хресті, подібно, як Він. Сподіваюся, що й мені скаже, як же колись розбійникові: “Сьогодні зі Мною будеш у Раю”. Не потребую ж пасхи вашої ані прокльону не боюся, бо за нас пожертвувала себе Пасха наша — Христос, Він зруйнував проклін законний смертний, який від дерева, і ввів благословення життя через дерево хресне, на якому був повішений. Це життя всіх. Як же і Мойсей прорік, кажучи: “Подивіться на життя ваше, що висить просто перед очима вашими”. Про празник же Пасхи Давид говорить: “Цей день, його ж створив Господь, возрадуємося і возвеселімося в ньому”. Але ти, розіп’явши мене, і ті, що з тобою, жиди, заплачете за цим днем і заридаєте, бо прийде на вас помста крові моєї й інших, яких ви купили, християн. Ненавидить Господь суботи ваші і перетворив празники ваші на журбу, уже-бо надійшло убієння начальникові вашого беззаконня”. Це чуючи, жид розпалився гнівом і, взявши спис, встромив у прибитого. І так добрий Христовий воїн Євстратій прийняв властиву воїнам блаженну кончину. І видно було колісницю вогненну і коней вогненних — ними ж душа ликуючого того переможця несена була на небо. І голос чути було, який грецькою промовляв таке: “Ось добрий Небесного Града мешканець”. Тіло ж його святе жорстокий той жид зняв із хреста і вкинув у море, де багато чуд сталося. Пошукавши там ретельно чудотворних тих мощів, вірні не знайшли їх, але, Божим Провидінням, опинилися вони якось у печері, де й донині перебувають нетлінно. Пророкування ж святого страждальця про помсту крові його сповнилося зразу тоді, коли постраждав. Того ж дня прийшов наказ від царя грецького, аби вигнати з володінь його всіх жидів, маєтки в них забравши, а старійшин їхніх побити за катування християн. Першим єпарха, начальника всього того жидіського зла, вбито було, за словом блаженного Євстратія. Трапилася-бо річ така: один жид, багатий і славний, охрестився, і через те пошанував його цар і за кілька днів зробив єпархом. Той же, отримавши сан, таємно зрадив Христа і його віру. І дав смілість жидам у всіх землях Грецького царства купувати християн і поневолювати їх собі. Викритий був тоді нечестивий той єпарх у злохитрості своїй, і звелів його цар погано убити, жидів же всіх із земель своїх викорінити. І в той час, коли страчували в граді грецькому Корсуні тих жидів, що там перебували, цього окаянного жида, який преподобного Євстратія убив, повісили на дереві. І так повернув біль його на голову його — і прийняв частину удушення Іуди. Решта жидів, бачивши страшні чуда після кончини преподобного, правдиво повірили й охрестилися: їх же підкорив Христові і після смерті своєї добрий його воїн і переможець — Євстратій святий, який удостоївся з безсмертним воїнством небесним співати переможну пісню і зі самим Переможцем смерті — Христом — царювати, з Ним же подібно воїнствував, хвалячи Його і дякуючи, з безначальним його Отцем і животворним Духом на безкінечні віки. Амінь.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Евстратию Печерскому, глас 7

По́стником и му́чеником яви́лся еси́ похвала́, преподо́бне Евстра́тие,/ пре́жде бо воздержа́нием пло́ть умертви́в,/ после́довал еси́ Христу́, нося́ кре́ст сво́й./ Последи́ же и са́м на кре́ст вознесе́н бы́в/ и копие́м в ре́бра прободе́н,/ в ру́це Бо́жии ду́шу преда́л еси́./ Колесни́цею о́гненною возноси́м на Небеса́,/ сугу́бо венча́лся еси́ от Христа́ Бо́га// и Спа́са ду́ш на́ших.

Кондак преподобномученику Евстратию Печерскому, глас 8

Я́ко ревни́тель стра́сти Влады́чней/ и по́стников усе́рдный после́дователь сы́й,/ пле́нники уче́нием твои́м наста́вль, Христо́ви приве́л еси́, Евстра́тие,/ и на́с, плене́нных страстьми́, мольба́ми свои́ми свободи́/ и подража́тели честно́му твоему́ житию́ покажи́, зову́щих:// ра́дуйся, испи́вый сла́достне ча́шу Христо́вых страда́ний.

 

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку