Священномученик Димитрій Ігнатенко, пресвітер

Місяця вересня на 15-й день

Димитрій Феофотович Ігнатенко народився 17 липня 1872 року в селі Аготмани Мелітопольського району Запорізької області в сім’ї священика. Після закінчення Київської духовної академії 1898 року був висвячений у священицький сан.
До 1920 року о. Димитрій – законовчитель у чоловічій гімназії. Після – парафіяльний священик і завідувач єпархіальної канцелярії.
У грудні 1922 року протоієрей Димитрій Ігнатенко разом зі своїм єпархіальним архієреєм, майбутнім священномучеником Никодимом (Кротковим), постав перед пролетарським судом за звинуваченням у небажанні віддати богослужбові предмети на наругу, а також за два “нелегальних” збори, перше з яких було присвячене осуду діяльності обновленців Таврійської єпархії, друге – пов’язане з висвяченням на єпископа Мелітопольського Сергія (Звєрєва).
З 5 листопада по 1 грудня 1922 року тривав суд. Отець Димитрій винним себе не визнав і був засуджений на три роки виправно-трудових таборів.
Відбувши термін, він приїхав до Сімферополя, знову був звинувачений в антирадянській агітації і висланий за межі України. Повернувшись додому, він продовжував проповідувати і захищати інтереси Церкви. Аскетичне життя, постійне перебування в молитві, полум’яна віра і неподільне уповання на Промисел Божий дарувало йому особливу дерзновенність у викритті ворогів Православ’я.
У 1926 році його знову заарештовують і за постановою трійки ОДПУ висилають на три роки в Марійську область. Відбувши заслання, протоієрей Димитрій оселяється в Мелітополі і через деякий час отримує парафію в селищі Кручі Запорізької області.
На початку липня 1935 року отця Димитрія знову заарештовують. Йому висунули традиційне на той час обвинувачення в антирадянській діяльності. У провину священику закидали його проповіді, що контрастували із загальноприйнятою ідеологією.
На допитах священик не приховував своїх поглядів і релігійних переконань, а також підкреслив, що в питаннях релігії має принципові незгоди з Радянською владою.
Весь цей час отець Димитрій перебував у сімферопольській в’язниці. Йому було 63 роки, сповнені випробувань післяреволюційні роки підірвали його здоров’я. Слідство добігало кінця, і хоча фізичні сили священика були вичерпані, душа його залишалася міцною і непохитною у сповідуванні Православної віри. 9 вересня його поклали до тюремної лікарні. На свято Воздвиження Хреста Господнього протоієрей Димитрій Ігнатенко поховався, донісши свій життєвий хрест до кінця.