Великомучениця Євфимія Всехвальна, Халкідонська p1at8vo4hin8l1fo23vuptd1otk3
Житія святих,  Вересень

Великомучениця Євфимія Всехвальна, Халкідонська

Місяця вересня на 16-й день

Свята великомучениця Євфимія народилася в місті Халкідоні (Віфінія), у сім’ї сенатора Філофрона і його дружини Феодорисіани.

303 або 304 року, під час великого гоніння за часів імператора Діоклетіана, правитель міста Пріск, який був затятим противником християнства, наказав зібрати всіх жителів на свято на честь язичницького бога Арея (Марса). Місцева християнська громада відмовилася брати участь у святі й таємно звершувала богослужіння, за що її члени, зокрема й Євфимія, були заарештовані й приведені до правителя. Після тривалих мук християн відправили на суд до імператора, а юну Євфимію правитель залишив у місті, вирішивши, що без підтримки вона не витримає катувань: “Мучитель винаходив усілякі засоби, щоб спокусити її, лагідними словами, подарунками і різними обіцянками вловлюючи її дівоче серце”.

Після того як Євфимія відкинула пропозиції Пріска, її піддали різним катуванням, проте вона залишилася неушкодженою завдяки Божій допомозі (від колеса з гострими ножами, які під час обертання відрізали шматки тіла, її врятував з’явившийся Янгол, який зупинив колесо та зцілив рани; у вогняній печі, куди Євфимію повинні були кинути, воїни Віктор і Сосфен побачили двох Ангелів і самі стали християнами). Бачачи мужність Євфимії, правитель наказав віддати її на поталу звірам, але вони, наблизившись до неї, лизали їй ноги. Одна тільки ведмедиця нанесла їй невелику рану, з якої потекла кров; у цей час почувся голос із неба, що закликав її в гірські обителі, і негайно вона віддала дух свій Господу, заради Якого з усією відданістю постраждала. І потряслася земля і місто захиталося, стіни руйнувалися, храми падали, і всіма оволодів великий жах. Коли ж усі в страху втекли з цирку, святе тіло мучениці залишилося простягнутим на землі.

Тіло Євфимії взяли її батьки і поховали в околицях Халкідона. Пізніше над її могилою було побудовано храм. За імператора Феодосія Великого мощі святої було перенесено в Олександрію, але потім знову повернуто в Халкідон. Мощі шанували як кровоточиві. За повідомленням Євагрія Схоластика, “у тій гробниці з лівого боку є невеликий отвір, що закривається маленькими дверцятами. У цей отвір до найсвятіших останків впускають довгий залізний прут із прив’язаною до кінця губкою, і, повернувши там губку, витягають її разом із прутом, повну крові та кров’яних печенек”.

Через півтора століття, коли християнська Церква стала панівною в Римській імперії, Бог сподобив Всехвальну Євфимію знову з’явитися особливою свідком і сповідницею чистоти православного вчення.

451 року в місті Халкідоні, у храмі, де спочивали мощі святої, відбувалися засідання IV Вселенського Собору. Собор було скликано для визначення точного формулювання догмату православної церкви про природу Боголюдини Ісуса Христа, що було необхідним, зважаючи на широко поширену єресь монофізитів, які, всупереч православному вченню про дві природи Ісуса Христа – Божественну й людську, хибно стверджували в Ньому одну природу – Божественну, вносячи в Церкву смуту та розбрат. На Соборі були присутні 630 представників від усіх Помісних Християнських Церков. З боку православних у соборних діяннях брали участь святитель Анатолій, патріарх Константинопольський, святитель Ювеналій, патріарх Єрусалимський, і представники святителя Лева, папи Римського. Монофізити були присутні у великій кількості на чолі з Діоскором, патріархом Олександрійським, і Константинопольським архімандритом Євтихієм.

Після довгих дебатів сторони так і не змогли дійти до узгодженого рішення. Тоді святий патріарх Константинопольський Анатолій запропонував Собору доручити розв’язання церковної суперечки Духу Святому через Його безсумнівну носійку – святу Євфимію Всехвальну, біля чудотворних мощей якої відбувалися соборні дебати. Православні святителі та їхні противники написали своє сповідання віри на окремих сувоях і запечатали своїми печатками. Відкрили гробницю святої великомучениці Євфимії й обидва сувої поклали на її грудях. Потім у присутності імператора Маркіана (450-457) учасники Собору закрили гробницю, приклали до неї імператорську печатку і поставили варту на три дні. У ці дні обидві сторони наклали на себе суворий піст і здійснювали посилені молитви. Через три дні патріарх і імператор у присутності всього Собору відкрили ковчег із мощами: сувій із православним сповіданням свята Євфимія тримала в правій руці, а сувій єретичний лежав біля її ніг. Свята Євфимія як жива підняла руку і подала сувій патріарху. Після цього дива багато хто з тих, хто ухилився, прийняв православне сповідання, а тих, хто наполягав на єресі, було піддано соборному засудженню і відлученню.

У VII столітті після навали персів мощі святої Євфимії було перенесено з Халкідона до Константинополя, у новозбудовану церкву, присвячену її імені. Через багато років у період іконоборчої єресі ковчег із мощами святої за велінням імператора-іконоборця Льва Ісавра (716-741) було кинуто в море. З моря ковчег був узятий братами-корабельниками Сергієм і Сергоном, які передали його місцевому єпископу. Святитель повелів зберігати святі мощі таємно, під спудом, оскільки іконоборча єресь продовжувала лютувати, але все ж над мощами було споруджено невелику церкву, а на ковчег поклали дошку з написом, який пояснював, чиї мощі покояться в ньому. Коли іконоборчу єресь було остаточно засуджено на святому Сьомому Вселенському Соборі (787 р.) за святителя Тарасія, патріарха Константинопольського (784-806), а також за імператора Костянтина VI (780-797) та матері його святої Ірини (797-802) мощі святої великомучениці Євфимії Всехвальної були знову урочисто перенесені до Константинополя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь великомученице Евфимии Всехвальной, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Евфи́мия/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и Тебе́ и́щущи страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но, я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Ин тропарь великомученице Евфимии Всехвальной, глас 4

Жениха́ твоего́ Христа́ возлюби́вши,/ и свещу́ твою́ све́тло угото́вльши,/ доброде́тельми возсия́вши, всехва́льная Евфи́мие,/ те́м возшла́ еси́ с Ним на брак,/ вене́ц страда́ния от Него́ прие́мши./ Но от бед изба́ви нас,// чту́щих ве́рою па́мять твою́.

Кондак великомученице Евфимии Всехвальной, глас 6

По́двиги во страда́льчестве, по́двиги в ве́ре/ положи́ла еси́ те́пле за Христа́, Жениха́ твоего́./ Но и ны́не я́коже е́реси, и враго́в шата́ние/ под но́ги во́инству на́шему покори́ти моли́ Богоро́дицею,/ я́же от шести́сот три́десяти Богоно́сных оте́ц/ преде́л прие́мшая,// и храня́щая, всехва́льная.

Ин кондак великомученице Евфимии Всехвальной, глас 4

Во страда́нии свое́м до́бре подвиза́ся/ и по сме́рти нас освяща́еши чуде́с тече́нием, всехва́льная./ Тем твое́ успе́ние пое́м,/ ве́рою прибега́юще в Боже́ственную твою́ це́рковь,// да изба́вимся неду́г душе́вных и чуде́с благода́ть поче́рпем.

Ин кондак великомученице Евфимии Всехвальной, глас 4

Во страда́льчестве твое́м до́бре подвиза́лася еси́/ и по сме́рти ны освяща́еши чуде́с тече́ньми, всехва́льная./ Те́мже твое́ успе́ние свято́е пое́м,/ ве́рою притека́юще/ в Боже́ственный храм твой,/ да изба́вимся неду́гов душе́вных// и чуде́с благода́ть поче́рпем.

Молитва великомученице Евфимии Всехвальной

О, свята́я всехва́льная Евфи́мие, де́во непоро́чная и великому́ченице пресла́вная, и́стинная неве́ста Христо́ва, на́м в защище́ние Го́сподом да́нная, услы́ши ны́не моле́ния на́ша, тебе́ с любо́вию приноси́мыя. Да́нною тебе́ от Бо́га благода́тию, помози́ на́м, немощны́м и убо́гим, по́прище жития́ сего́ многотру́днаго и многоско́рбнаго безбоя́зненно преити́, да возмо́жем, я́ко же и ты́, не устраша́тися ко́зней врага́ злохитростнаго, на ны́ воздвигаемых и ду́шы на́ша погуби́ти хотя́щаго. Принеси́ Го́споду на́шему Сладча́йшему Иису́су Христу́ смире́нное моле́ние на́ше и умоли́ Его́ дарова́ти на́м кре́пость и си́лу, терпе́ние и смире́ние, да и́ми возмо́жем врага́ превозмога́ти и Го́спода на́шего неуста́нно прославля́ти, с Ни́м же и Небе́снаго Отца́ и Свята́го Ду́ха и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание великомученице Евфимии Всехвальной

Велича́ем тя, страстоте́рпице Христо́ва Евфи́мие, и чтим честно́е страда́ние твое́, е́же за Христа́ претерпе́ла еси́.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ѓгница твоS, їи7се, є3vфи1міа зовeтъ вeліимъ глaсомъ тебE, женишE м0й, люблю2, и3 тебE и4щущи страдaльчествую, и3 сраспинaюсz, и3 спогребaюсz крещeнію твоемY, и3 страждY тебє2 рaди, ћкw да цrтвую въ тебЁ, и3 ўмирaю за тS, да и3 съ тоб0ю: но, ћкw жeртву непор0чную, пріими1 мz съ люб0вію пожeршуюсz тебЁ. тоS мл7твами, ћкw млcтивъ, сп7си2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7. Самопод0бенъ:

Вознесhйсz на кrтъ в0лею, тезоимени1тому твоемY н0вому жи1тельству, щедрHты тво‰ дaруй, хrтE б9е: возвесели2 нaсъ си1лою твоeю, побBды даS нaмъ на сопостaты, пос0біе и3мyщымъ твоE nрyжіе ми1ра, непобэди1мую побёду.

Ще в розробці

Знайшли помилку