Великомучениця Шушаніка (Шушанік, Сусанна) Ранська (Грузинська)

Місяця серпня на 28-й день

Великомучениця Шушаніка, княгиня Ранська († 475), була дочкою відомого вірменського воєначальника Вардана. Справжнє її ім’я – Вардандухт, на честь батька, а пестливе – Шушаніка. З дитячих років свята Шушаніка вирізнялася богобоязливістю і благочестям.

Вона вийшла заміж за пітіахша (правителя прикордонних областей у Грузії) Варскена, який, зрадивши Христа, став віровідступником. У восьмий рік правління шаха Пероза Варскен вирушив у Ктезіфон, де була резиденція перського шаха, і став маздеїстом (вогнепоклонником), щоб догодити шаху. Дізнавшись про це після повернення чоловіка, свята Шушаніка не побажала продовжувати подружнього життя з відступником від Бога. Вона залишила палац і стала жити в невеликій келії недалеко від палацової церкви. Духівник цариці Яків Цуртавелі (згодом автор її житія) оповідає, що свята цариця, дізнавшись про намір чоловіка вдатися до сили, сповнилася рішучості твердо стояти у вірі, незважаючи на жодні вмовляння, погрози і муки. Відкинувши домагання Варскена, вона 8 січня 469 року зазнала побиття і була закута в кайдани, а 14 квітня 469 року була ув’язнена у в’язницю фортеці, де перебувала шість із половиною років. “Шість років вона пробула в ув’язненні і прикрасилася чеснотами: постом, неспанням, стоянням на ногах, неослабними поклонами і безперервним читанням книг. Вона стала духовною цевницею, що освячує і прикрашає темницю”. До в’язниці приходило багато стражденних, “при цьому кожен, за молитвами блаженної Шушаніки, отримував від людинолюбного Бога те, чого він потребував: бездітні – дітей, хворі – зцілення, сліпі – прозріння”. Тим часом Варскен навернув у вогнепоклонство дітей святої Шушаники, які переставали відвідувати ув’язнену матір. На сьомому році ув’язнення у святої Шушаники відкрилися на ногах і тілі виразки. Джоджик, брат пітіахша Варскена, дізнавшись, що блаженна Шушаніка наближається до смерті, проник у в’язницю разом зі своєю дружиною і дітьми і просив у святої Шушаніки: “Прости нам провину нашу і благослови нас”. Свята Шушаніка пробачила і благословила, сказавши: “Усе тутешнє життя швидкоплинне і непостійне, як квітка польова; хто посіяв, той і пожав; хто марнував для жебраків, той зібрав; хто пожертвує собою, той знайде…”

Напередодні блаженної кончини святої мучениці її відвідали у в’язниці католікос-архієпископ Грузії Самуїл I (474-502), єпископ Іоанн і духівник мучениці Яків Цуртавелі (протягом усіх шести років він постійно провідував та втішав ув’язнену). Придворний єпископ Афоц (Фотій) причастив святу Шушаніку. Її останніми словами були: “Благословенний Господь Бог мій, бо з миром і лягла і заснула”. Смерть блаженної мучениці настала 17 жовтня, на свято мучеників безсрібників Косьми і Даміана, і саме цього дня стародавня Церква святкувала її пам’ять.

Мощі святої мучениці Шушаники спочивали спочатку в храмі міста Цортага. Цортагський храм через деякий час перейшов у відання вірменського єпископа-монофізита, і католікос-архієпископ Грузії Самуїл IV (582-591) переніс святі мощі Шушанікі до міста Тбілісі, де їх було покладено 586 року в боковому вівтарі Метехської церкви, з південного боку вівтаря. Ймовірно, у зв’язку з цим пам’ять святої Шушаніки було перенесено з 17 жовтня на 28 серпня.