Великомученик Никита Готфський, Константинопольский

Місяця вересня на 15-й день

Святий великомученик Микита був готф. Він народився і жив на берегах Дунаю. Постраждав за Христа 372 року. Тоді християнська віра вже широко поширилася в країні готфів. Святий Микита увірував у Христа і прийняв Хрещення від готфського єпископа Феофіла, учасника I Вселенського Собору. Поширенню християнства стали опиратися язичники-готфи, внаслідок чого виникла міжусобна боротьба.

Після перемоги Фрітігерна, який очолив військо християн і завдав поразки язичнику Афанаріху, віра Христова стала успішніше поширюватися серед готфів. Єпископ Ульфіла, наступник єпископа Феофіла, створив готфську абетку і переклав готфською мовою багато священних книг. У поширенні християнства серед одноплемінників старанно трудився і святий Микита. Своїм прикладом і натхненним словом він привів до Христової віри багатьох язичників. Однак Афанаріх після поразки зумів знову поправити свої сили, повернутися у свою країну і відновити свою колишню могутність. Залишаючись язичником, він продовжував ненавидіти християн і переслідувати їх. Святий Микита, підданий багатьом тортурам, був кинутий у вогонь, де і помер 372 року. Друг святого Микити, християнин Маріан, вночі відшукав тіло мученика, не пошкоджене вогнем і осяяне чудовим світлом, переніс його й поховав у Кілікії. Згодом воно було перенесено до Константинополя. Частинка святих мощей великомученика Микити пізніше перенесена в монастир Високі Дечани в Сербії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання