Великомученик Іоанн Новий, Сочавський

Місяця червня на 2-й день

Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський, жив у XIV столітті в місті Трапезунді, займався торгівлею, був благочестивий, твердий у православ’ї і милостивий до бідних.

Одного разу в торгових справах йому довелося плисти на кораблі. Капітан корабля був неправославним. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був осоромлений і затаїв злобу на святого. Під час зупинки корабля в Белграді Босфорському капітан з’явився до градоначальника, вогнепоклонника за вірою, і повідомив, що на його кораблі є вчений чоловік, який бажає теж стати вогнепоклонником.

Градоначальник із пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, зневаживши віру в Христа.

Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: “Коли ж поведуть віддавати вас, не турбуйтеся наперед, що вам казати, і не обмірковуйте, але що дано буде вам того часу, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий” (Мк. 13:11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі домагання нечестивців і твердо сповідувати себе християнином.

Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розтерзане, і плоть під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, який удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і відволокли в темницю. Вранці градоначальник велів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції зректися Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викривши правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. Присутній народ не витримав цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, який так нелюдяно катує беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути вулицями міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися з мученика, кидали в нього камінням, врешті-решт, хтось схопив меч, наздогнав тягнучого святого і відрубав йому голову.

Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп, що світився, і безліч палаючих лампад; три світлоносних мужі здійснювали над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один з євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, зв’язаний невидимою силою Божою, став нерухомий. З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти нерухомо. Розповівши присутнім жителям міста про нічне видіння і Божу кару, що спіткала його, він звільнився від невидимих уз. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано при місцевій церкві. Це сталося між 1330 і 1340 роками.

Капітан, який віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно вивезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з’явившись уві сні пресвітеру храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі було перенесено в столицю Молдо-Влахійського князівства Сочаву і покладено в соборній церкві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання