Тихвінська Львівська «Сльозоточива» ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 26-й день

Святу Тихвінську ікону, за переданням, написав євангеліст Лука. Її пам’ять святкується 26 червня за старим стилем. Святий Лука послав її разом з Євангелієм і «Книгою діянь» Феофілу, до Антіохії. Після його смерті її перенесли до Єрусалима, а звідти у п’ятому столітті перенесли до Константинополя, де для неї було збудовано чудовий храм, відомий як Влахернський. У ньому вона знаходилася п’ятсот тридцять дев’ять років, подаючи зцілення, неодноразово рятуючи та даруючи втіху немічним, прозріння сліпим і здоров’я хворим. Вона отримала назву «Одигітрія», що означає «Провідниця», «міцна Помічниця».

В часи іконоборчих переслідувань її вмурували у вівтарну стіну Влахернського храму обителі «Пантократор». Понад шістдесят років ніхто не знав про її місце перебування. Довго ігумени, іноки і сам Константинопольський патріарх Тарасій молилися Господу з проханням явити славну ікону Богородиці. Нарешті, одному затворнику уві сні було наказано шукати ікону в Пантократорі.

1383 року ця ікона з’явилася на Русі. Новгородські купці, які побували в Царгороді, дізналися від Патріарха Константинопольського про Тихвінську ікону, яка в цей час дивовижно зникла із церкви. Невидимо носима ангелами, вона обходила руські поселення, подаючи втіху, зцілення та допомогу мешканцям. Першими побачили її рибалки на Ладозькому озері, потім її бачили на річці Онче близько Смоленова. Після цього вона зникла і з’явилася у місті Кукова біля річки Паші.

Всюди на честь ікони будували капличку та храм. А ікона зникала і дивовижно з’являлася у місті Тихвіні на горі. В цьому ж місті після спорудження храму Успіння Пресвятої Діви Марії Богородиця сама з’явилася разом зі святителем Миколаєм Чудотворцем.

Одним із шанованих списків ікони є «Сльозоточива» ікона Божої Матері. Вона прославилася в 1877 році на Святій Горі Афон, коли на зображенні помітили сльози, що витікали із очей Богородиці. З того часу ікона отримала назву «Сльозоточива».

Ченці Іллінського скиту, де прославилася ікона, були вихідцями із України. Дізнавшись, що 1901 року у Львові, який на той час перебував у складі Австро-Угорщини, було побудовано перший православний храм, афонські іноки послали в дар громаді список Тихвінського сльозоточивого образу. 1905 року святиня прибула до львівської Георгіївської церкви й відтоді шанується православними львів’янами, і під час переслідування Православ’я в Галичині Небесна Владичиця Богородиця неодноразово рятувала людей від небезпеки та дарувала численні зцілення християнам, які просили заступництва перед святинею.

У 1997 році за поданням Преосвященнішого Августина, єпископа Львівського і Дрогобицького, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ікону було визнано чудотворною. Відтоді щороку 26 червня / 9 липня у Георгіївському храмі міста Львова відбувалися урочистості.