...
Житія святих,  Квітень

Святий Миколай Писаревський сповідник, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця квітня на 21-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Священносповідник Миколай народився 1868 року в селі Ягорба Мологського повіту Ярославської губернії в сім’ї священника Павла Писаревського. Закінчивши Рязанську духовну семінарію, він був висвячений на священника до храму в рідному селі.

Наприкінці двадцятих років разом із насильницькою організацією в селі Ягорба колгоспу влада повела нещадну боротьбу з Православною вірою і Церквою; 1930 року священника Миколу Писаревського заарештували. Владі вдалося залякати членів церковної ради й домогтися, щоб вони більшістю голосів ухвалили рішення про закриття храму, і храм було закрито. Парафіяни не погодилися з цим рішенням, і староста зібрав нову церковну раду та став клопотати про відкриття храму й звільнення священника. Клопотання увінчалося успіхом — отця Миколая було звільнено і храм було відкрито.

У березні 1931 року від священника зажадали сплати податків: особистого — понад 500 рублів, і з храму — 1300 рублів. Дізнавшись, що влада збільшує податки, диякон, який служив з отцем Миколаєм, виступив з публічною заявою про зняття сану. Отець Миколай прийшов до нього додому і переконував не боятися служити: він, священник, щоб там не сталося, буде служити. Вмовляння не мало успіху; диякон і його дружина, докладаючи гріх до гріха, стали після цього розпускати по селу чутки й доносити представникам влади, що священник кошти отримує, а дияконові нічого не платить, заявляє, що він нікого не боїться, і називає представників влади бандитами.

Про всі ці вдвічі скорботні поневіряння від лжебратії отець Миколай повідав своєму другові, священникові, який йому на це відписав: «Любий мій друже дитинства і добрий товаришу за увʼязненням  Миколаю Петровичу, вітаю! Сьогодні — на другий день памʼятного дня відпущення мене на волю — отримав твій листок, якому так радий, що вирішив негайно на нього відгукнутися. Листок твій відновив найяскравіші спогади із раннього дитинства до днів позбавлення волі, перенесених тяжких душевних страждань в очікуванні заслання, а потім радості свого, а потім і твого, звільнення. Глибоко зворушений твоїм задушевним запрошенням на рибну ловлю і скористаюся ним з задоволенням, якщо обставини дозволять. Квартиркою своєю не журися, бо тепер вона є найбільш підходящою, і матінка твоя у своїх поглядах на квартирне питання права, і сам ти правий, кажучи, що стоїш на порозі до вічності. А коли я приїду, то буде тепло – влаштуємося на горищі або де-небудь у сараї.

Після Водохреща з мене зажадали за 24 години 580 рублів, слідом за цим плюс 180, плюс 16 рублів, описали моє і синів моїх майно, написали протокол про нібито фіктивний розрив із синами. Бився, бився — і віддав 580 рублів, із яких 230 рублів знайшов біля себе, а 350 взяв взаємозамінно у церковного старости […]

Сердечно бажаю тобі зустріти і провести прийдешнє свято Світлого Воскресіння Христового в християнській радості і доброму здоровʼї».

Отець Миколай попросив парафіян допомогти йому сплатити податки, бо інакше храм буде закрито. Влада, скориставшись зрадою диякона, котрий заявив, що священник сварив радянську владу, і показаннями лжесвідків, які стверджували, ніби отець Миколай назвав Леніна шахраєм, заарештувала його.

2 квітня 1931 року отець Миколай писав із увʼязнення: «Живий і здоровий, а лист цей пишу із Пошехоння-Володарська із домзаку (будинку увʼязнення — ред.), куди був поміщений вчорашнього дня; мені висунули обвинувачення в тому самому, що й торік, тобто за статтею 58-10… Узяли мене за 2 години до утрені у Вербну неділю; сказали під час узяття, що мені вчинять допит протягом півгодини і відпустять геть: я пішов, ні з ким із домашніх не попрощався і відтоді вже нікого зі своїх не бачив… привезли того самого дня до району біля села Гаютино Пошехонського повіту, де й пробув до четверга за вкрай обмежених обставин житлових… Ось за яких обставин довелося і в нинішньому році зустрічати великі свята… Головним діячем мого провалу був наш отець диякон, який видав мене з головою, до того ж, звісно, за звичаєм своїм оббрехав, тобто наговорив зайве… Сумно, більше не знаю, що писати. Боже благословення хай буде з вами, залишаюся люблячий вас Миколай Писаревський. Прощавайте!»

Свідками обвинувачення проти священника виступили два комуністи, один із яких був головою правління колгоспу «Шлях Ілліча». Слідчий допитав священника; отець Миколай, відповідаючи на запитання, сказав: «Винним себе в частині антирадянської агітації проти проведення заходів не визнаю, а визнаю тільки одне… коли мене викликали до сільради і предʼявили мені 540 рублів податку, я тут погарячкував і заявив голові, що вони хочуть мене пограбувати… Більше показати нічого не можу».

10 травня 1931 року трійка ОДПУ засудила отця Миколая до двох років заслання в Північний край. Священник Миколай Писаревський помер за місяць до закінчення строку заслання, 4 травня 1933 року, в місті Холмогори Архангельської області.

Знайшли помилку