Святий Іоан Блінов, сповідник

Місяця беезня на 19-й день.

Сповідник Іоанн народився 1874 року в селі Червоне Шуйського повіту Володимирської губернії в сім’ї селянина Михайла Блінова. В 1886 Іван закінчив школу в селі Червоному, а потім разом з батьком займався селянським господарством. Після смерті 1889 року батька він у літню пору селянствовал, а взимку разом із братом йшов на заробітки в Оренбурзьку губернію. З 1915 року Іван Михайлович почав займатися виключно селянством і вже нікуди не виїжджав із села. У 1920 році він вступив псаломщиком до Знам’янської церкви в селі Червоному.
10 лютого 1930 року співробітники ОГПУ заарештували священиків, які служили у храмах сіл Червоного та Палеха, та псаломщика Іоанна, звинувативши їх у антирадянській діяльності, у тому, що вони протидіяли організації колгоспів, використовуючи для цього релігійні почуття віруючих, та уклали їх у шуй. Звинувачення будувалися на свідченнях комуністів та комсомольців Палеха та Червоного, а також голів колгоспів та сільрад, які зводили рахунки з усіма, до кого вони недоброзичливо тоді ставилися. Всі вони про псаломщика Івана Блінова показали, що він був глибоко віруючою людиною і часто вголос заявляв: «Здохну з голоду, але душу бісів не віддам, постраждаю за віру Христову».
На допиті Іван Михайлович сказав: «Мені справді із селянами нашого села доводилося розмовляти на політичні теми. У цих розмовах я висловлював невдоволення радянською владою, що великі податки, погано постачають селян товарами та хлібом, ніде нічого немає, що за царя жилося краще, але кому я це говорив, я вже забув. Винним не визнаю»[1].
Після арешту Івана Михайловича селяни села Червоного направили владі прохання про звільнення псаломщика, про яке вони готові свідчити, що він жодної антирадянської агітації не вів. Під проханням поставили свої підписи понад п’ятдесят мешканців села.
Після закінчення слідства співробітники ОГПУ вимагали для частини обвинувачених, у тому числі й для Івана Михайловича, три роки ув’язнення у концтаборі. Але потім запропонували деяким обвинуваченим стати інформаторами, і хто дав згоду того звільнили. Зроблено таку пропозицію й Івану Михайловичу, він дав на це згоду і повернувся додому. З цього дня його зобов’язали регулярно з’являтися в ОГПУ та надавати потрібні відомості. Іван Михайлович був, але відомостей не давав, а коли повертався додому і односельці його питали, де він був, то Іван Михайлович відверто заявляв, що був в ОГПУ, і співробітники ОГПУ нарешті вирішили його заарештувати.
Було допитано свідків, які показали, що Іван Михайлович є активною релігійною людиною і веде серед селян агітацію за зміцнення Христової віри: ходить по селах і в бесідах із селянами розповідає про чудеса, закликає селян стійко триматися за віру і не дозволяти радянській владі знущатися з неї .
Інший свідок показав, що якось повертався разом із псаломщиком із сіножаті і той сказав: «Ось дивіться, ми попрацювали, тепер Богу помолимося, і на нашу молитву Бог пошле нам занаші труди Свій дар. А що робиться у цих клятих комуністів? Скільки б вони не працювали, а все одно в них ніякого толку не буде – зиму з голоду видихатимуть. А тому, що Бога забули».
21 січня 1931 року Іван Михайлович був заарештований і ув’язнений у місті Шуе. 2 лютого слідчий допитав псаломника. Відповідаючи на його запитання, Іван Михайлович сказав: «У висунутому мені звинуваченні винним себе не визнаю. Щодо розмов з населенням про релігію та про насильство над духовенством з боку радянської влади – що дочекалися, що заберуть і останніх священнослужителів, – то я їх з віруючими селянами мав, кажучи їм, що радянська влада таким шляхом забере всіх священиків і не буде кому служити. . Також мала розмову, що радянська влада обкладає як духовенство, так і самих селян непосильними податками. Агітації ж проти радянської влади не вів».
3 липня 1931 року трійка ОГПУ засудила псаломщика до трьох років заслання в Казахстан, і він був засланий до Семипалатинської області. Псаломщик Іван Михайлович Блінов помер у засланні 1 квітня 1933 року і був похований у невідомій могилі.