Святителі Герасим, Питирим та Іона, єпископи Великопермські і Устьвимські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 29-й день

Святителі Герасим, Питирим та Іона були єпископами Великопермськими і Устьвимськими. Святий Герасим – третій єпископ зирянського народу, гідний послідовник святителя Стефана, просвітителя Пермського. На Пермську кафедру возведений був після 1416 року, коли тільки частина зирян була навернена в християнство. З великим старанням він дбав про свою паству, яка страждала від безперестанних набігів новгородців і язичників-вогулів. Він безбоязно входив у стани вогулів, переконуючи їх припинити грабувати беззахисних пермяків-християн. Під час однієї з таких поїздок помер мученицькою смертю – був убитий (за переказами – задушений омофором) своїм слугою-вогулом 1441 року. Похований був у Благовіщенській церкві села Усть-Вимь, неподалік від міста Яренська, на річці Вичегді (пам’ять 24 січня). Наступником святителя Герасима був учений архімандрит Питирим. І в його час вогули не переставали нападати на мирних зирян, котрі населяли Пермську країну. Єпископ Питирим, так само як і його попередники, став заступником своїх пасомих. У 1447 році він у Москві особисто просив великого князя про надання допомоги зирянам. Святитель часто відвідував свою паству, розсіяну на величезній території, наставляючи її Словом Божим і приходячи на допомогу в її лихах. Для просвіщення язичників-вогулів він робив далекі подорожі, під час яких життя його нерідко наражалося на небезпеку, оскільки йому доводилося терпіти всілякі поневіряння. Але святитель не шкодував своїх сил, просвіщаючи людей і повчаючи в будинках, храмах, на відкритих місцях.

Своєю проповіддю він навернув у християнство багатьох вогулів, що жили по притоках річки Печори. Цим він збудив страшний гнів ватажка вогулів – Асики, який убив святителя на полі під час звершення ним молебню. Сталося це недалеко від Усть-Вими 19 серпня 1455 року. Святитель Питирим склав житіє святителя Олексія і канон на знайдення мощей його.

Після святителя Питирима на Пермську кафедру вступив єпископ Іона. Він навернув до християнства іншу частину Великої Пермі, тобто язичницькі племена, що жили по річках Вишері, Камі, Чусовій та інших. Його стараннями було винищено ідолів і на їхніх місцях споруджено храми, при яких святитель відкривав училища. До новонавернених з Усть-Вими були переведені досвідчені пастирі, котрі проповідували і викладали в цих училищах. Преставився святитель Іона 6 червня 1470 року.

Мощі трьох пермських святителів кілька століть спочивали під спудом у Благовіщенській церкві (у Вологодській області), яка була головним кафедральним собором єпископів пермських до 1564 року. Над гробницею було поміщено ікону в срібному басманному окладі, що зображає святителів на повний зріст. Підпис на ній свідчив, що пам’ять святителів Герасима, Питирима та Іони звершується щорічно 29 січня (ст. ст.) “за соборним визначенням патріарха Гермогена і за велінням царя Василія Івановича Шуйського”. Загальноцерковне прославлення Герасима, Питирима та Іони було 1607 року, проте місцеве шанування їх почалося набагато раніше. Раніше був і особливий храм в ім’я трьох Пермських святителів, але 1749 року замість нього, за грамотою устюзького єпископа Варлаама, до Благовіщенської церкви з північного боку було прибудовано боковий вівтар, освячений 29 січня 1764 року в ім’я Всіх святих, – у ньому навпроти царських воріт, дещо праворуч, і опинилася спільна гробниця святителів.

Влітку 1936 року Благовіщенський храм разом із боковим вівтарем Всіх святих було підірвано, і відтоді півстоліття святе місце перебувало в запустінні. Влітку 1995 року – року підготовки до святкування 600-річчя преставлення святителя Стефана Пермського – в Усть-Вимі, на місці, де стояв Благовіщенський собор, було проведено археологічні розкопки.

Каплицю добудував і освятив Первосвятитель у день пам’яті святителя Стефана. Тепер вона належить до нещодавно утвореного в Усть-Вимі Михайло-Архангельського монастиря. Нині в каплиці над мощами встановлено раку, куди може прийти і помолитися кожен прочанин.

Тропарі, кондаки, молитви та величання