Святитель Євфимій, архієпископ Новгородський, чудотворець
День пам'яті (н. ст.)
Місяця березня на 11-й день / липня на 1-й день – Собор Новгородських святих (перехідне)
Народився у Великому Новгороді в благочестивій християнській родині. Батьки святого довго не мали дітей і старанно молили Бога і Пресвяту Богородицю про звільнення від їхнього непліддя. Після народження немовляти, якому було дано у Хрещенні ім’я Іоанн, батьки в храмі перед образом Божої Матері дали обітницю присвятити дитя на служіння Богу.
Відданий на навчання, отрок Іоанн з успіхом вивчав Божественне Писання, не вдаючись до жодних інших занять, окрім тих, які приводили його до роздумів про предмети Божественні. У п’ятнадцять років він побажав прийняти чернечий чин, який і прийняв за влаштуванням Божественного Промислу у В’яжицькій обителі святителя Миколая Чудотворця. Преподобний Євфимій виявляв у всьому сувору покірність і, будучи в юному віці, володів розумом багаторічного чоловіка, і ще до повноліття святий став керівником у чернечому житті.
Про преподобного Євфимія дізнався й архієпископ Симеон і, покликавши його до себе, призначив на посаду економа архієпископського дому. Після смерті архієпископа преподобний пішов до Хутинського монастиря, а через деякий час був призначений ігуменом обителі Різдва Пресвятої Богородиці на Лисячій горі. Незабаром святий був обраний архієпископом Новгородським. Після прийняття високого сану святитель Євфимій віддався подвигам служіння ще з більшою ретельністю, піклуючись тепер не лише про спасіння своєї душі, а й про душі довіреної йому Господом пастви. Помер святитель у глибокій старості в 1458 році.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Евфимию, архиепископу Новгородскому, глас 4
Избра́н быв Бо́гови от ю́ности,/ святи́телю Евфи́мие,/ и сего́ ра́ди архиере́йства са́ном почте́н быв,/ упа́сл еси́ лю́ди, и́же тебе́ Бо́гом вруче́нныя;/ те́мже и по преставле́нии чуде́с дарова́ния от Го́спода прия́л еси́/ исцеля́ти разли́чныя неду́ги./ Того́ моли́ о нас,/ соверша́ющих честну́ю па́мять твою́,// да тебе́ вси непреста́нно ублажа́ем.
Кондак святителю Евфимию, архиепископу Новгородскому, глас 8
Я́ко архиере́ем сопресто́льник/ и святи́телем изря́дный побо́рник был еси́, святи́телю Евфи́мие,/ не преста́й сохраня́я оте́чество твое́,/ град же и лю́ди, и́же тебе́ ве́рою почита́ющия/ и честны́м моще́м твои́м покланя́ющияся,/ да велегла́сно тебе́ вси вопие́м:// ра́дуйся, святи́телю Богому́дре.
Моли́тва
О́тче святи́телю Евфи́мие! Ты от ю́ности твое́й Христа́ возлюби́л еси́ и, благода́тию Его́ укрепля́емь, вся плотска́я мудрова́ния умертви́л еси́, чи́стым житие́м и кро́тким нра́вом угоди́л еси́ Го́сподеви, и по благода́ти Его́ на престо́ле святи́тельства был еси́, и яви́лся еси́ па́стве Христо́вей Вели́каго Нова́града па́стырь изря́ден, полага́я ду́шу твою́ о ста́де твое́м. Те́мже и по сме́рти твое́й просла́ви тя Пастыренача́льник Христо́с подая́нием чуде́с, от Тебе́ истека́ющих, пода́й нам тебе́ о́браз доброде́тельнаго жития́ и те́плаго моли́твенника. Те́мже и аз, гре́шный и уны́лый, припа́дая к моще́м твои́м, молю́ся тебе́ усе́рдно: уго́дниче Христо́в, да́ждь ми ру́ку по́мощи, воздви́гни мя моли́твами твои́ми из глубины́ грехо́вныя. Се бо волна́ми страсте́й плотски́х и уны́ния и ины́ми тьмочи́сленными жите́йскими треволне́нии обурева́юся и погиба́ю. Бу́ди у́бо мне, многогре́шному, те́плый ко Христу́ предста́тель и моли́твенник, да и аз, от потопле́ния грехо́внаго изба́влен, ко приста́нищу непоро́чнаго жития́ благода́тию Христо́вою дости́гну, и чи́стым житие́м просла́влю Спаси́теля моего́, Кро́вию Свое́ю мене́ искупи́вшаго, и, та́ко житие́ сконча́в, получу́ живо́т ве́чный во Ца́рствии Небе́снем, иде́же сла́вится пречестно́е и великоле́пое И́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
И#збрaнъ бhвъ бGови t ю4ности, свzти1телю є3vfЂміе, и3 сегw2 рaди ґрхіерeйства сaномъ почтeнъ бhвъ, ўпaслъ є3си2 лю1ди, и5же тебЁ бGомъ вручє1нныz: тёмже и3 по преставлeніи чудeсъ даров†ніz t гDа пріsлъ є3си2, и3сцэлsти разли6чныz недyги. Того2 моли2 њ нaсъ, совершaющихъ честнyю пaмzть твою2, да тебE вси2 непрестaннw ўблажaемъ.
Кондaкъ, глaсъ }.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Ћкw ґрхіерeємъ сопрест0льникъ, и3 с™и1телємъ и3зрsдный поб0рникъ бhлъ є3си2, свzти1телю є3vfЂміе, не престaй сохранsz nтeчество твоE, грaдъ же и3 лю1ди, и5же тебE вёрою почитaющыz, и3 честны6мъ мощeмъ твои6мъ покланsющыzсz, да велеглaснw тебЁ вси2 вопіeмъ: рaдуйсz, свzти1телю бGомyдре.
Ще в розробці
