...
Житія святих,  Червень

Святитель Єфрем II, патріарх Сербський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 15-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне) / місяця серпня на 30-й день — Собор святителів Сербських

Святитель Єфрем, третій патріарх Сербської Церкви, народився близько 1311 року в родині болгарського священника. Ще в молодості відчув він потяг до чернечого життя. Батьки бажали бачити його одруженим, але він сховався із їхнього дому і, знайшовши пустельника Василія, став у нього жити в пості й молитві, у нього ж невдовзі дав обітницю чернецтва. Батьки, дізнавшись про місце його перебування, хотіли забрати його у пустельника, але він утік на Афон і там сховався в одному зі скитів.

Пізніше, залишивши Афон, святий Єфрем оселився в ромейських володіннях на острові поблизу Филипополя, нинішнього болгарського міста Пловдив. Його хотіли зробити ігуменом, але він відмовився і продовжив вести життя самітника.

Згодом святий Єфрем переселився до Сербії і жив неподалік від Дечанського монастиря. У той час він постраждав від розбійників, котрі, не знайшовши у нього грошей, сильно побили праведника.

Після смерті патріарха Савви, з почину благовірного князя Лазаря в 1375 році було скликано церковний Собор, на якому Єфрем, попри своє небажання, був обраний патріархом Сербським.

Близько 1380 року святитель Єфрем, прагнучи до безмовності й пустельножительства, передав престол новообраному патріарху Спиридону і пішов у монастир святого Архангела Михаїла в Призрені, де перебував у мовчанні дев’ять років. Однак, коли після кончини святителя Спиридона не було можливості скликати новий Собор через поразку сербів у битві з турками на Косовому полі, він знову очолив Сербську Церкву. Святитель мудро керував церковними справами в особливо тяжкі й небезпечні часи після косовської поразки до обрання патріарха Даниїла ІІІ. Тоді святитель Єфрем знову віддалився до пустельного місця поблизу Печа.

Патріарх Єфрем преставився 15 червня 1400 року, а за сім років після мирної кончини святителя його мощі були знайдені нетлінними.