...
Святитель Василій Острозький, митрополит Захолмський 123456
Житія святих,  Квітень

Святитель Василій Острозький, митрополит Захолмський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 29-й день

Святитель Василій Острозький — один із найшанованіших сербських святих. Донині не припиняються незліченні чудеса зцілень біля ковчега з його мощами, які знаходяться в чорногорському монастирі Острог. Щороку зʼявляються нові звістки про чудеса святого Василія. Численні свідчення очевидців — наших сучасників, відеозаписи зміцнюють шанування цього святого в народі. Не вичерпується потік прочан і туристів зі всіх країн, які прагнуть відвідати місце подвижництва і спочинку Острозького чудотворця. У 1970–1980-х роках в день Святої Трійці, престольне свято монастиря Нижній Острог, збиралося зі всіх сербських земель близько пʼятнадцяти тисяч осіб, що становило десяту частину тодішнього населення Чорногорії.

Він народився в селі Мрконич у Поповому Полі 28 грудня 1610 року у побожних батьків Петра й Анастасії Йованович і в Хрещенні отримав імʼя Стоян. З дитинства він був навчений посту, молитви та страху Божого. Коли Стоян підріс, батьки відвели його в найближчий монастир Завалу, присвячений Введенню до храму Пресвятої Богородиці, де ігуменом був дядько Стояна на імʼя Серафим. У монастирі було багато вчених ченців і велика бібліотека. Тут Стоян навчався мудрості Святого Письма і святих отців, а також корисних світських наук.

Пробувши деякий час у Завалі, він перейшов до монастиря Тврдош, присвяченого Успінню Пресвятої Богородиці, в якому була резиденція Требінської єпархії. Тут він прийняв постриг з імʼям Василій. Незабаром преподобний був удостоєний дияконського, а потім і священницького сану.

Із монастиря Тврдош святий Василій попрямував до Чорногорії, де тодішній чорногорський митрополит Мардарій (на прізвисько Корнетський владика) затримав його у себе в Цетинському монастирі. У той час у Чорногорії за потурання Мардарія єзуїти активно вели уніатську пропаганду. Святий Василій переконував митрополита виступити проти латинської єресі, але Мардарій його не слухав.

Незабаром Мардарій согрішив зі служницею, а звинуватив у цьому молодого слугу Василія. Василя засудили до повішення, але він попросив зачекати з виконанням вироку до народження дитини у служниці. Коли дитина народилася, Василій узяв її в руки, тричі дмухнув і запитав, чия вона. На велике диво, новонароджена дитина промовила: «Корнетського владики». Тоді Василія виправдали, а Мардарія закидали камінням, насипавши над ним цілий камʼяний курган, який називають «могилою Корнетського владики».

Після цього Василій повернувся до Тврдошу. Ставши архімандритом цього монастиря, він як духівник і пастир обходив герцеговинські села, звершуючи богослужіння та наставляючи паству в Євангельській мудрості. Здійснив тврдоський архімандрит і далеку поїздку на Русь, звідки привіз багато багатих церковних дарів, священницьких облачень, церковних книжок та грошей для своєї пастви. Допомога від єдиновірних братів допомогла відновити багато храмів, що були в запустінні, і відкрити народні школи при монастирі та парафіяльних церквах. Ці труди святого Василія викликали ненависть до нього герцеговинських потурченців і прибічників унії з Римом, які шукали можливість його вбити.

Невдовзі святий Василій попрямував на Афон через монастирі Жупу Нікшичську, Морачу і Джурджеві ступові (Георгіївські стовпи). Дорогою він заїхав у Печ до патріарха Паїсія I Яньєвацу і докладно розповів йому про важке становище православних сербів у Герцеговині, про турецькі насильства й латинську пропаганду. Патріарх відпустив його на Святу Гору, зобовʼязавши повернутися до Печі.

На Афоні Святий Василій обійшов багато монастирів і скитів, де навчався у афонських подвижників. Після повернення його до Печі патріарх Паїсій скликав сербських архієреїв, які на свято Преображення в 1638 році висвятили 28-річного Василія на єпископа, поставивши його митрополитом Требінським з резиденцією в Тврдоші.

Повернувшись до рідних країв, святитель розпочав свої архіпастирські труди, не озираючись на небезпеки, які знову стали йому загрожувати. Сила його молитов була такою великою, що він уже тоді став звершувати чудеса зцілення. Працями святого стали оновлюватися багато монастирів Требінської єпархії.

У цей час турки вбили Східно-Герцеговинського митрополита Паїсія Требешанина, чия резиденція перебувала на околиці Нікшича. Тогочасний печський патріарх святий Гавриїл (Раїч), котрий згодом постраждав як священномученик, воззʼєднав Східну та Західну Герцеговинські єпархії в єдину Захолмську митрополію під началом святого Василія.

Турецькі утиски змусили святителя покинути свою резиденцію під Нікшичем і влаштуватися в монастирі Острог у ігумена Ісаї. В Острозі святий Василій разом з іншими подвижниками оновив Введенську церкву, а також спорудив Хрестовоздвиженський храм. Його трудами Острозька печера перетворилася на справжній монастир.

Поблизу Острогу жив князь Раїч зі своїми шістьма синами, який чинив ченцям усілякі утиски. Перебуваючи в 1667 році у печського патріарха Максима, святитель повідав йому про насильства князя, і патріарх написав Раїчу лист, у якому пригрозив прокляттям усякому, хто наважиться шкодити монастирю і його насельникам. І сам Василій пророкував князеві, що якщо він не припинить творити неправду, то втратить своїх синів. Це пророцтво незабаром здійснилося. Засмучений князь Раїч щиро покаявся у своїх гріхах, і Господь, за пророцтвом святого Василія, знову втішив його чоловічим потомством.

Невпинно трудячись у пості й молитві, святитель досяг кінця свого земного життя і 29 квітня (12 травня) 1671 року мирно віддав свою душу в руки Господа у своїй келії. Зі скелі, біля якої знаходилася його келія, виросла виноградна лоза. Тіло святого ченці поховали у Введенській церкві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Василию Острожскому, Захолмскому, глас 4

От ю́ности твоея́ всего́ себе́ Го́сподеви отда́л еси́,/ пребыва́я в моли́твах, труде́х и посте́х, о́тче Богоно́сне,/ о́браз был еси́ доброде́тели своему́ ста́ду;/ сего́ ра́ди ви́дя Бог твое́ благо́е произволе́ние,/ поставля́ет тя Свое́й Це́ркви па́стыря и до́бляго архиере́я/ и по преставле́нии твое́м соблюде́ свято́е те́ло твое́ неруши́мо, святи́телю Васи́лие./ Те́мже, я́ко име́я дерзнове́ние,/ моли́ся Христу́ Бо́гу// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святителю Василию Острожскому, Захолмскому, глас 8

Я́ко от младе́нства себе́ порабо́тив Го́сподеви, посто́м и бде́нием свое́ те́ло удруча́я, му́дре, сосу́д че́стен Ду́ху Пресвято́му яви́лся еси́, сего́ ра́ди поставля́ет тя́ па́стырем Своея́ Це́ркви, ю́же до́бре па́сл еси́. Те́мже ко Го́споду отхо́диши, Его́же возлюби́л еси́. Мо́лимся ти́, помяни́ и на́с, ве́рою чту́щих святу́ю па́мять твою́, да вси́ зове́м ти́: ра́дуйся, всече́стне о́тче Васи́лие.

Молитва святителю Василию Острожскому, Захолмскому

Святы́й Васи́лие, вели́кий уго́дниче Бо́жий, все́м помога́ющий, помоги́ и мене́ гре́шному. Вели́кий защи́тниче ве́ры Правосла́вныя, защити́ и на́с, твою́ ве́ру святу́ю испове́дающих, и с наде́ждой к тебе́ приступа́ющих. Вели́кий архиере́ю Бо́жий, умоли́ Бо́га Вседержи́теля о все́х лю́дех твои́х, а по́сле все́х и о мне́ — после́днем и недосто́йнем. Твердо́шский ви́тязю духо́вный и подви́жниче Остро́жский, спаса́й на́с от все́х бе́д ви́димых и неви́димых. Возже́г ты́ зе́млю Се́рбскую, я́ко ве́чную свечу́ пред Престо́лом Бо́га Жива́го, сего́ ра́ди и на́м гре́шным ны́не пути́ на́ша освети́ и тьму́ ско́рби прогони́. Моли́твами и слеза́ми пеще́ру Остро́жскую согре́ша, согре́й ны́не Ду́хом Бо́жиим и се́рдца на́ша, да спасе́мся и просла́вим Бо́га Всевы́шняго и тебя́, святи́телю Бо́жий. Со все́х кра́ев све́та притека́ют к киво́ту твоему́ больны́я и немощны́я, и ты́ и́м помо́г еси́: де́монов отгна́ша, пу́ты диа́вольския растерза́ша, здра́вие душе́вное и теле́сное лю́дем дарова́ша. Та́ко и ны́не креще́нным и некреще́нным помози́; и́же во ве́ки все́м помога́еши, помози́ и мене́ гре́шному! Примири́тель бы́л еси́ бра́тиям вражду́ющим, и ны́не вся́ вражду́ющия и с бра́тиями разделе́нныя примири́, скорбя́щия возвесели́, самово́льныя укроти́, боля́щия исцели́,. Святы́й Васи́лие, чудотво́рче и о́тче на́ш духо́вный, услы́ши ча́д твои́х во Христе́ Иису́се, Го́споде на́шем. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку