Святитель Василій, митрополит Острозький, Требинський, Захолмський, Скендерійський

Місяця квітня на 29-й день.

Святитель Василій Острозький – один із найшанованіших сербських святих. Донині не припиняються незліченні чудеса зцілень біля ковчега з його мощами, що знаходяться в чорногорському монастирі Острог. Щороку приносить нові звістки про чудеса св. Василя. Численні свідчення очевидців – наших сучасників, відеозаписи зміцнюють шанування цього святого в народі. Не вичерпується потік прочан і туристів з усіх країн, які прагнуть відвідати місце подвижництва і спочинку Острозького чудотворця. У 70-х – 80-х роках минулого століття в день Святої Трійці (престольне свято монастиря Нижній Острог) збиралося з усіх сербських земель близько 15 тисяч осіб, що становило 1/10 частину тодішнього населення Чорногорії.

Він народився в селі Мрконич у Поповому Полі 28 грудня 1610 р. у побожних батьків Петра й Анастасії Йованович і при Хрещенні отримав ім’я Стоян. З дитинства він був навчений посту, молитві та страху Божому. Коли Стоян підріс, батьки відвели його в найближчий монастир Завалу, присвячений Введенню в храм Пресвятої Богородиці, де ігуменом був дядько Стояна – Серафим. У монастирі було багато вчених ченців і велика бібліотека. Тут Стоян навчався мудрості Святого Письма і святих отців, а також корисних світських наук.

Пробувши деякий час у Завалі, він перейшов до монастиря Тврдош, присвяченого Успінню Пресвятої Богородиці, в якому була резиденція Требінської єпархії. Тут він прийняв постриг з ім’ям Василь. Незабаром преподобний був удостоєний дияконського, а потім і священицького сану.

З монастиря Тврдош св. Василь попрямував до Чорногорії, де тодішній чорногорський митрополит Мардарій (на прізвисько Корнетський владика) затримав його в себе в Цетінському монастирі. У цей час у Чорногорії за потурання Мардарія єзуїти активно вели уніатську пропаганду. Св. Василь переконував митрополита виступити проти латинської єресі, але Мардарій його не слухав.

Незабаром Мардарій згрішив зі служницею, а звинуватив у цьому молодого слугу Василя. Василя засудили на повішення, але просив зачекати з виконанням вироку до народження дитини у служниці. Коли дитина народилася, Василь узяв її в руки, тричі дмухнув і запитав, чия вона. На велике диво, новонароджена дитина промовила: “Корнетського владики”. Тоді Василя виправдали, а Мардарія закидали камінням, насипавши над ним цілий кам’яний курган, який називають “могилою Корнетського владики”.

Після цього Василь повернувся в Тврдош. Ставши архімандритом цього монастиря, він як духівник і пастир обходив герцеговинські села, звершуючи богослужіння і наставляючи паству в Євангельській мудрості. Зробив тврдоський архімандрит і далеку поїздку на Русь, звідки привіз багато багатих церковних дарів, священицьких облачень, церковних книжок і грошей для своєї пастви. Допомога від єдиновірних російських братів допомогла відновити багато храмів, що були в запустінні, і відкрити народні школи при монастирі та парафіяльних церквах. Ці труди св. Василія викликали ненависть до нього герцеговінських потурченців і агентів латинської унії, які шукали можливість його вбити.

Невдовзі св. Василій попрямував на Афон через монастирі Жупу Нікшичську, Морачу і Джурджеві ступові (Георгіївські стовпи). Дорогою він заїхав у Печ до патріарха Паїсія I Яньєвацу і докладно розповів йому про важке становище православних сербів у Герцеговині, про турецькі насильства і латинську пропаганду. Патріарх відпустив його на Святу Гору, зобов’язавши повернутися в Печ.

На Афоні Св. Василь обійшов багато монастирів і скитів, де навчався у афонських подвижників. Після повернення його в Печ патріарх Паїсій скликав сербських архієреїв, які на свято Преображення в 1638 р. висвятили 28-річного Василя на єпископа, поставивши його митрополитом Требінським із резиденцією в Тврдоші.

Повернувшись у рідні краї, святитель розпочав свої архіпастирські труди, не озираючись на небезпеки, які знову стали йому загрожувати. Сила його молитов була такою великою, що він уже тоді став здійснювати чудеса зцілення. Працями святого стали оновлюватися багато монастирів Требінської єпархії.

У цей час турки вбили Східно-Герцеговинського митрополита Паїсія Требешаніна, чия резиденція перебувала на околиці Нікшича. Тогочасний печський патріарх св. Гавриїл (Раїч), що згодом постраждав як священномученик, возз’єднав Східну та Західну Герцеговінські єпархії в єдину Захолмську митрополію під началом св. Василія.

Турецькі утиски змусили святителя покинути свою резиденцію під Нікшичем і влаштуватися в монастирі Острог у ігумена Ісаї. В Острозі св. Василь разом з іншими подвижниками оновив Введенську церкву, а також спорудив Хрестовоздвиженський храм. Його трудами Острозька печера перетворилася на справжній монастир.

Поблизу Острога жив князь Раїч зі своїми шістьма синами, який чинив ченцям усілякі утиски. Перебуваючи в 1667 р. у печського патріарха Максима, святитель повідав йому про насильства князя, і патріарх написав Раїчу лист, у якому пригрозив прокляттям усякому, хто наважиться шкодити монастирю і його насельникам. І сам Василь пророкував князю, що якщо він не припинить творити неправду, то позбудеться своїх синів. Це пророцтво незабаром здійснилося. Засмучений князь Раїч щиро покаявся у своїх гріхах, і Господь, за пророцтвом св. Василя, знову втішив його чоловічим потомством.

Невпинно трудячись у пості й молитві, святитель досяг кінця свого земного життя і 29 квітня (12 травня) 1671 р. мирно віддав свою душу в руки Господа у своїй келії. Зі скелі, біля якої знаходилася його келія, виросла виноградна лоза. Тіло святого ченці поховали у Введенській церкві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання