Святитель Тихон, патріарх Московський і всієї Русі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 9-й день — знайдення мощей / березня на 25-й день — преставлення / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих /  липня на 1-й день — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне) / вересня на 26-й день — прославлення / жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного собору Руської Православної Церкви (1917-1918 рр.)

Народився в приході Воскресенської церкви погосту Клин Торопецького повіту Псковської губернії, в сім’ї Іоанна Тимофійовича Бєллавіна, священницького роду; згодом його батька перевели у прихід Спасо-Преображенської церкви міста Торопця, в Псковській єпархії. Прізвище Бєллавін було досить поширене на Псковщині серед осіб духовного сану.

За словами сучасника, «з дитинства Тихон був дуже добродушним, сумирним та богобоязливим без лукавства, не видаючи себе за святого»; серед своїх товаришів у Псковській семінарії мав жартівливе прізвисько «Архієрей».

В 1888 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію, де серед товаришів мав прізвисько «Патріарх». Його однокурсник, згодом протопресвітер Костянтин Ізразцов, місіонер у Південній Америці, згадував про нього: «Під час усього академічного курсу він був світським і нічим особливим не проявляв своїх чернечих нахилів. Через це його чернецтво після закінчення Академії для багатьох його товаришів стало повною несподіванкою».

11 червня 1888 року був направлений на посаду викладача догматичного богослів’я до Псковської духовної семінарії.

У грудні 1891 року пострижений у чернецтво з ім’ям Тихон; 22 грудня висвячений на ієромонаха.

В березні 1892 року призначений інспектором Холмської духовної семінарії; в липні — ректором Казанської, а згодом Холмської духовної семінарії; був головою Єпархіальної викладацької ради, головою православного братства і цензором видавництв.

19 жовтня 1897 року хіротонізований на єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії. Хіротонія була звершена у Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври митрополитом Петербурзьким і Ладозьким Паладієм (Раєвим).

14 вересня 1898 року призначений єпископом Алеутським і Аляскинським — замість єпископа Миколая (Зіорова), котрий відбув до Росії; з 1900 року — Алеутський і Північно-Американський.

У 1907 році Тихон повертається із Америки до Росії і приймає призначення на посаду єпископа Ярославського і Ростовського. 22 грудня переведений на кафедру у Вільні.

5 листопада 1917 року його було обрано патріархом Московським і всієї Русі. Під час революції та громадянської війни Тихон виявив непорушність та різке засудження більшовизму. У 1918 році відкрито засудив вбивство царської родини і гостро протестував проти більшовицького насилля щодо Церкви.

19 січня 1918 року за Юліанським календарем Патріарх Тихон опублікував «Послання Святішого Патріарха Тихона про анафематствування тих, що чинять беззаконня, гонителів віри та православної церкви від 19 січня (1 лютого) 1918 року».

Після створення СРСР нова влада звинуватила патріарха у саботажі та спротиві щодо націоналізації церковного майна та опорі конфіскації цінних літургічних предметів «на справу» жертв голоду на Поволжі. З квітня 1922-го до червня 1923-го року включно Тихон перебував під арештом в стінах Донського монастиря. Невідомо якому натиску піддавався Патріарх з боку влади під час арешту, але після виходу зайняв толерантнішу позицію щодо влади.

9 грудня 1924 року при спробі розбійницького нападу на дім Патріарха у Донському монастирі було убито Якова Сергійовича Полозова, близьку людину для патріарха — Яків Полозов був його келійником ще з 1902 року. Інцидент справив на патріарха вкрай гнітюче враження. У 1925 році його стан здоров’я сильно погіршився. 5 квітня він в останній раз звершував Святу Літургію. Помер через 2 дні після того у лікарні Боткіна, за офіційними даними — через серцеву недостатність, хоча існують і непідтверджені дані, що його отруїли.
Патріарх Тихон був канонізований Руською Православною Церквою 28 вересня 1989 року. Канонізація патріарха була прикладом «відлиги» під час гласності. Мощі святого Тихона похоронені у Донському монастирі в Москві. Православна Церква вшановує святого Тихона 7 квітня (25 березня за старим стилем) у день його смерті, 26 вересня — у день його причислення до лику святих, а також 22 лютого — день перенесення його мощей до Задонського монастиря.

Тропарі, кондаки, молитви та величання