Святитель Софроній, єпископ Іркутський

Святий Софроній у миру був відомий під ім’ям Стефана Назаровича Кристалевського. Він народився 25 грудня 1703 року в сотенному містечку Переяславського полку Березані (нині — місто Баришівського району Київської області). Його батько, Назар Федорович, походив із простих селян.

1727 року майбутній святий закінчив Києво-Могилянську академію. Того ж року він став послушником Золотоніського Красногірського монастиря Переяславської єпархії, де й прийняв чернечий постриг 25 березня 1730 року.

У 1732 році святий Софроній був висвячений на ієродиякона, дещо пізніше став ієромонахом. Його рукопокладення звершив у Софійському монастирі у Києві митрополит Київський Рафаїл (Заборовський).

Згодом отець Софроній був призначений ігуменом цього монастиря, але 1742 року його було переведено до Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі. У 1745 році він став намісником цієї обителі.

У 1752 році святий був одним із кандидатів на місце єпископа Переяславського і Бориспільського, але 23 січня 1753 року синодальним указом його було призначено єпископом Іркутським і Перчинським. У квітні того ж року відбулася його єпископська хіротонія.

До Сибіру святий Софроній вирушив, підібравши цілий гурт помічників, переважно із українців. На новому місці він активно займався місіонерською та просвітницькою діяльністю. Так, 1754 року він наказав обов’язково навчати у школах дітей священників та селян, перевів Іркутську духовну семінарію до нового архієрейського будинку, збудованого його коштом. Для семінарії він виписував викладачів із Києва, закупив і зібрав велику бібліотеку. Окрім того, святитель навернув у християнство чимало місцевих жителів, які до того не були християнами.

30 березня 1771 року святитель Софроній упокоївся в Іркутську. Він був похований в Іркутському Богоявленському соборі. У 1903 році його мощі були знайдені нетлінними. Вже тоді чимало людей одержали біля них дивовижне зцілення.

У 1918 році святитель Софроній був причислений до лику святих.