Святитель Серапіон, архієпископ Новгородський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 16-й день / липня на 1-й день – Собор Новгородських святих (перехідне) / липня на 6-й день – Собор Радонезьких святих / серпня на 19-й день – Собор Московських святих (перехідне)

Народився в підмосковному селі Пехорка і з юних років прагнув до чернецтва. З волі батьків одружився, прийняв сан священства, але через років овдовів і прийняв постриг у Дубенському Успенському монастирі. За доброчесне життя був обраний ігуменом обителі й так багато потрудився для неї, що згодом вона стала називатися його ім’ям – Серапіоновою пустинню.

Бажаючи вдатися до більш суворих подвигів, святий склав з себе настоятельство і перейшов до Троїце-Сергієвої Лаври, де в 1495 році став ігуменом. Святий користувався великою повагою великого князя Іоанна Васильовича, і відомо, що за його клопотанням він помилував трьох засуджених на смертну кару бояринь.

Присутній на Соборі (1504 р.), святитель палко обстоював церковні та монастирські маєтки як засіб благодійності.

У 1506 році висвячений на архієпископа Новгородського. Під час великої пожежі в Новгороді, 1508 року, святитель своїми слізними молитвами благав Господа про її припинення.

Багато лиха переніс святитель Серапіон: у 1509 році його позбавили кафедри і заслали до московського Андроникового монастиря. У 1511 році святий Серапіон переселився до Троїце-Сергієвої Лаври, де в безперервному подвигу богомислення і молитви провів останні роки життя, сподобившись від Господа дару прозорливості та чудотворення.

Прийнявши схиму, святитель мирно помер 16 березня 1516 року. Нетлінні мощі його були знайдені 7 квітня 1517 року і донині спочивають під спудом у Серапіоновій палаті біля Троїцького собору в Троїце-Сергієвій Лаврі.

Господь прославив Свого угодника даром чудотворення як за життя, так і після смерті: одного разу на свято Успіння святитель зцілив кульгавого, який багато років повзав на ногах і руках, спираючись на деревинки.

У 1608 році, під час облоги Лаври поляками, багато ченців і мирян бачили його у святительському облаченні таким, що прийшов до храму помолитися за свою обитель.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання