Святитель Савва Сербський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 12-й день / серпня на 30-й день

В історії Сербії особистість святителя Савви Немані є винятковою. Ніхто ні до нього, ні пізніше не зробив так багато для своєї Вітчизни, як цей видатний діяч Православ’я. Усю свою енергію святитель спрямував на здобуття Царства Небесного. Для цього він поклав своє життя на вівтар служіння Богу і своїй Вітчизні.

Ростислав (Растко), так звали святителя в миру, був сином сербського короля Стефана Немані та Анни, дочки грецького імператора. З дитинства юнак мав великий потяг до чернечого життя. А тому, коли йому виповнилося 17 років, він вирушає на гору Афон.

Звичайно, для сановитих батьків було важко сприйняти таке рішення сина. Король Стефан, сподіваючись змінити думку Ростислава, відправляє свого вірного воєводу разом із дружиною на Афон. Воїни одержали наказ уважно стежити за Ростиславом, аби той не прийняв чернечий постриг.

Однак вибір сина короля Стефана був безповоротним. Ледь тільки воїни земні втратили пильність, як Ростислав став воїном Царя Небесного: його постригли в ченці з ім’ям Савва.

Зовсім невдовзі святий Савва зумів умовити стати ченцем і свого батька-короля. Вони разом подвизалися у Ватопедському монастирі, а згодом завдяки їхнім старанням було відновлено сербський Хіландарський монастир, що отримав статус царської ставропігії. Саме у цьому монастирі святого Савву було рукопокладено спочатку в сан диякона, а згодом і в сан пресвітера. У 1219 році у Нікеї на свято Успіння Пресвятої Богородиці його було висвячено в сан архієпископа. З того часу архієпископ сербський обирався не Константинопольським патріархом, а собором сербських єпископів, що фактично означало автокефалію Сербської Православної Церкви.

Повернувшись на Батьківщину, святитель Савва одразу взявся за зміцнення державності Сербії. Для цього він уклав мирну угоду з королем Угорщини Владиславом, який під його впливом згодом прийняв Православ’я. Також святитель вінчав на Сербський престол свого брата Стефана, а після його смерті – Стефанового сина Радослава.

Багато працював святий Савва на церковному поприщі. Після його подорожей монастирями Палестини в усіх сербських чернечих обителях був запроваджений Єрусалимський устав. Святитель Савва побудував і освятив багато церков.

Незважаючи на таку інтенсивну зовнішню діяльність, святитель ні на мить не полишав внутрішньої молитви. Він був прихильником ісихазму, вчення про досяжність внутрішнього преображення завдяки аскезі і доброчинному життю у Христі, і активно його проповідував.

Поставивши на архієпископському престолі своїм наступником ієромонаха Арсенія, якого висвятив на єпископа, святий Савва здійснив подорож Палестиною, Сирією, Персією, Вавилоном, Єгиптом та Анатолією, завершивши її в болгарському місті Тирнові, де й відійшов до Господа в 1237 році.

Сербська Православна Церква багато чим завдячує сьогодні святителю Савві та його титанічній праці. Своїм високоморальним духовним життям він, ніби камертоном, налаштував у Сербії чернече життя на довгі віки. Тому кожен серб вважає своїм обов’язком низько схилити голову перед цим національним героєм. Втім, насамперед для усіх він – святитель, святий покровитель Сербії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання