Святитель Питирим, єпископ Великопермський, Устьвимський p1ar0f9mbs1sdoqduscv91drnq3
Житія святих,  Серпень

Святитель Питирим, єпископ Великопермський, Устьвимський

Місяця серпня на 19-й день

Святитель Питирим, єпископ Великопермський, був обраний і посвячений на Пермську кафедру після страдницької кончини святителя Пермського Герасима († після 1441 р., пам’ять 24 січня). До того святитель Питирим у сані архімандрита настоятелював у Чудовому монастирі. Пізніше він став відомий як упорядник канону святителю Олексію, митрополиту Московському (пам’ять 12 лютого), і збирач відомостей про його житіє. Прибувши на кафедру, святитель Питирим насамперед зайнявся встановленням дружніх відносин між зирянами і вогулами. Він розсилав настановчі грамоти і послання, прагнучи захистити зирян від грабежу. Однак ватажок вогулів Асика, користуючись князівськими чварами і віддаленістю кафедри від столиці, розоряв християнські селища і вбивав беззахисний народ. Новгородські власники земель на річках Визі та Двіні, які зазнавали збитків від невпинного розбою, 1445 року пішли проти вогулів і взяли Асику в полон. Підступний язичник присягався в дружньому ставленні до Пермі й обіцяв не турбувати більше християн. Відпущений на волю, Асика став вичікувати слушної нагоди, щоб напасти на Усть-Вимь з метою вбити святителя Питирима, якому приписував свою поразку від новгородців. За цей час святитель Питирим двічі був у Москві: у 1447 році для складання соборного послання князю Димитрію Шем’якці, який зрадив клятвеним договорам (припускають, що укладачем грамоти був святитель Питирим), і в 1448 році під час поставлення на Московську митрополію святителя Іони (пам’ять 31 березня). Скориставшись відсутністю святителя, Асика знову напав на найближчі до Печори зирянські поселення, вбиваючи та грабуючи жителів. Не тільки зиряни, а й вогули, які кочували притоками Печори, переконалися в істині проповіді святителя Питирима і почали приймати Хрещення. Озлоблений цим, Асика вчинив нове злодіяння. 19 серпня 1456 року він убив святителя Питирима, коли той здійснював освячення води на мисі, утвореному злиттям річок Ваги і Вичегди. Тіло святителя залишалося протягом 40 днів у труні на місці кончини (оскільки чекали відповідь на сумну звістку про його кончину), і, незважаючи на спекотну пору, тління не торкнулося його. Святитель був похований в Усть-Вимському кафедральному Благовіщенському соборі біля свого попередника, святителя Герасима. Пам’ять преставлення його було внесено до статуту вже 1522 року. А з 1607 року було встановлено спільну пам’ять (29 січня) трьом Великопермським святителям: Герасиму, Питириму та Іоні, які спадкоємно змінили один одного на Усть-Вимській кафедрі.

Святителі Герасим, Питирим і Іона, Великопермські та Устьвимські
Святителі Герасим, Питирим, Іона були єпископами Великопермськими і Усть-Вимськими. Святий Герасим – третій єпископ зирянського народу, гідний послідовник святителя Стефана, просвітителя Пермського. На Пермську кафедру зведений після 1416 року, коли тільки частина зирян була навернена в християнство. З великими ревнощами він дбав про свою паству, яка страждала від безперестанних набігів новгородців і язичників-вогулів. Він безбоязно входив у стани вогулів, переконуючи їх припинити грабувати беззахисних перм’яків-християн. Під час однієї з таких поїздок помер мученицькою смертю – його вбили (за переказами – задушили омофором) своїм слугою-вогулом 1441 року. Похований був у Благовіщенській церкві села Усть-Вимь, недалеко від міста Яренська, на річці Вичегді (пам’ять 24 січня). Наступником святителя Герасима був учений архімандрит Питирим. І в його час вогули не переставали нападати на мирних зирян, які населяли Пермську країну. Єпископ Питирим, так само як і його попередники, став заступником своїх пасомих. У 1447 році він у Москві особисто просив великого князя про надання допомоги зирянам. Святитель часто відвідував свою паству, розсіяну на величезній території, наставляючи її Словом Божим і приходячи на допомогу в її лихах. Для просвіти язичників-вогулів він робив далекі подорожі, під час яких життя його нерідко наражалося на небезпеку, оскільки йому доводилося терпіти всілякі позбавлення. Але святитель не шкодував своїх сил, просвіщаючи людей і повчаючи в будинках, храмах, на відкритих місцях.

Своєю проповіддю він навернув у християнство багатьох вогулів, що жили по притоках річки Печори. Цим він збудив страшний гнів ватажка вогулів – Асики, який убив святителя на полі під час звершення ним молебню. Сталося це недалеко від Усть-Вими 19 серпня 1455 року. Святитель Питирим склав житіє святителя Олексія і канон на обрітення мощей його.

Після святителя Питирима на Пермську кафедру вступив єпископ Іона. Він навернув до християнства іншу частину Великої Пермі, тобто язичницькі племена, що жили по річках Вишері, Камі, Чусовій та інших. Його стараннями було винищено ідолів і на їхніх місцях споруджено храми, при яких святитель відкривав училища. До новонавернених з Усть-Вимими були переведені досвідчені пастирі, які проповідували і викладали в цих училищах. Преставився святитель Іона 6 червня 1470 року.

Мощі трьох пермських святителів кілька століть спочивали під спудом у Благовіщенській церкві (у Вологодській області), яка була головним кафедральним собором єпископів пермських до 1564 року. Над гробницею було поміщено ікону в срібному басманному окладі, що зображає святителів на повний зріст. Підпис на ній свідчив, що пам’ять святителів Герасима, Питирима та Іони звершується щорічно 29 січня (ст. ст.) “за соборним визначенням патріарха Гермогена і за велінням царя Василя Івановича Шуйського”. Загальноцерковне прославлення Герасима, Питирима та Іони було 1607 року, проте місцеве вшанування їх почалося набагато раніше. Раніше був і особливий храм в ім’я трьох Пермських святителів, але 1749 року замість нього, за грамотою устюзького єпископа Варлаама, до Благовіщенської церкви з північного боку було прибудовано боковий вівтар, освячений 29 січня 1764 року в ім’я Всіх святих, – у ньому навпроти царських воріт дещо праворуч і опинилася спільна гробниця святителів.

Влітку 1936 року Благовіщенський храм разом із боковим вівтарем Всіх святих було підірвано, і відтоді півстоліття святе місце перебувало в запустінні. Влітку 1995 року – року підготовки до святкування 600-річчя преставлення святителя Стефана Пермського – в Усть-Вими, на місці, де стояв Благовіщенський собор, було проведено археологічні розкопки.
Каплицю було добудовано й освячено Первосвятителем у день пам’яті святителя Стефана. Тепер вона належить до нещодавно утвореного в Усть-Вими Михайло-Архангельського монастиря. Нині в каплиці над мощами встановлено раку, куди може прийти і помолитися будь-який паломник.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Питириму, епископу Великопермскому, Устьвымскому, глас 8

Правосла́вия наста́вниче,/ благоче́стия учи́телю и ми́лости сокро́вище,/ архиере́ев украше́ние,/ люде́й зыря́нских наста́вниче,/ святи́телю Питири́ме,/ ду́шу свою́ за Христа́ положи́вый,/ моли́ Еди́наго Человеколю́бца о па́стве твое́й и о всех// любо́вию чту́щих па́мять твою́.

Тропарь святителям Герасиму, Питириму и Ионе, епископам Великопермским, Устьвымским, глас 8

Равноапо́стольному святи́телю Стефа́ну насле́довавшии/ и Правосла́вия све́том страну́ Зыря́нскую озари́вшии,/ святи́телие Христо́вы Гера́симе, Питири́ме и Ио́но,/ престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы ны́не предстоя́ще,/ моли́теся па́стве ва́шей от враго́в ненаве́тованней бы́ти// и всем правосла́вным лю́дем в ми́ре спасти́ся.

Ин тропарь святителям Герасиму, Питириму и Ионе, епископам Великопермским, Устьвымским, глас 4

Первопресто́льницы Пе́рмстии/ и и́стиннии храни́телие апо́стольских преда́ний,/ столпи́ непоколеби́мии,/ благоче́стия учи́телие,/ Пе́рмстии наста́вницы,/ Гера́симе, Питири́ме и Ио́но,/ Влады́ку всех моли́те мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Ин тропарь святителям Герасиму, Питириму и Ионе, епископам Великопермским, Устьвымским, глас 8

Правосла́вия наста́вницы,/ благоче́стия учи́телие и ми́лости сокро́вища,/ архиере́ом украше́ние,/ ду́ши своя́ за па́ству свою́ положи́вшии,/ Гера́симе, Питири́ме и Ио́но,/ святи́телие Це́ркве Пе́рмския,/ со равноапо́стольным Стефа́ном моли́те Христа́ Бо́га/ мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак святителю Питириму, епископу Великопермскому, Устьвымскому, глас 3

Мона́шескими доброде́тельми/ во оби́тели святи́теля Алекси́я пе́рвее украси́вся/ и прославле́нию того́ послужи́в,/ па́стырь яви́лся еси́ лю́дем зыря́нским/ и, я́ко а́гнец чист, прине́слся еси́ Сло́ву Началопа́стырю,/ му́ченик быв, Питири́ме святи́телю всехва́льне./ Те́мже торжеству́ем вси любо́вию// Боже́ственную па́мять твою́.

Кондак святителям Герасиму, Питириму и Ионе, епископам Великопермским, Устьвымским, глас 4

Во святи́телех благоче́стно пожи́вше/ и Пе́рмския лю́ди к Богоразу́мию наста́вивше,/ до́бре Бо́гу угоди́сте./ Сего́ ра́ди Устьвы́мь и земля́ Зыря́нская хва́лятся,/ име́юще мо́щи ва́ша,/ я́ко исто́чник исцеле́ний/ всем, с ве́рою притека́ющим к вам,/ вы бо чудесы́ просла́вистеся,// я́ко ученицы́ Бо́жия благода́ти.

Молитва святителям Герасиму, Питириму и Ионе, епископам Великопермским, Устьвымским

О, святи́телие Христо́вы, Гера́симе, Питири́ме и Ио́но! К вам я́ко ча́до ко отце́м, в смире́нии се́рдца с ве́рою и любо́вию вси притека́ем и умиле́нно мо́лимся: предста́тельством ва́шим со равноапо́стольным Стефа́ном испроси́те у Го́спода нам покая́ние и проще́ние всех во́льных и нево́льных согреше́ний на́ших, да, преуспева́юще в и́стинней ве́ре и благоче́стии, яви́мся досто́йни ми́лости Его́ неизрече́нныя. Бу́дите, святи́телие Христо́вы, те́плии о нас пред Бо́гом засту́пницы, да умири́т и укрепи́т Госпо́дь Святу́ю Це́рковь Свою́, да просвети́т лю́ди, седя́щия во тьме и се́ни сме́ртней. Огражда́йте хода́тайствы ва́шими зе́млю на́шу, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м в ве́це сем, христиа́нскую кончи́ну и до́брый отве́т на Стра́шнем суде́ Бо́жием полу́чим и насле́дницы бу́дем Небе́снаго Его́ Ца́рствия во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку