Святитель Питирим, єпископ Тамбовський p1ap7l8ksg1ijp1v7416dv1cbn8gl3
Житія святих,  Липень

Святитель Питирим, єпископ Тамбовський

Місяця липня на 28-й день

Святитель Питирим, єпископ Тамбовський, у миру Прокопій, народився 27 лютого 1645 (або 1644) року в місті В’язмі. З юних років Господь готував Прокопія до високого духовного служіння, яке йому належало виконати. Ще в дитинстві його навчили грамоти. Улюбленим заняттям Прокопія було читання святоотцівської літератури та житій святих. Це сприяло формуванню духовного обличчя майбутнього святителя. Хлопчик дивував оточуючих працьовитістю, великими знаннями і зрілістю суджень. Він був наділений художнім талантом, успішно займався писанням ікон і був глибоким знавцем церковного співу. Висока духовна налаштованість рано вивела Прокопія на шлях чернечих подвигів. Вирішивши цілком присвятити себе Богові, він вступив до В’яземської Предтеченської обителі, відомої суворістю свого статуту. На 21 році життя він був пострижений у чернецтво з ім’ям Питирим.

Своїм подвижницьким життям молодий чернець заслужив повагу монастирської братії та був обраний на ігумена. У 1684 році його звели в сан архімандрита. 15 лютого 1685 року патріарх Іоаким (1674-1690) викликав його в Москву і висвятив на єпископа Тамбовського.

Створена 1682 року Тамбовська єпархія страждала від крайньої убогості і грубої неосвіченості її мешканців. Чи не більшу частину населення становили язичники: мордва, черемиси, мещера. На території єпархії проживало також багато татар, запеклих противників християнства. Серед християн, які населяли єпархію, налічувалося багато розкольників і втікачів або засланців-злочинців.

Святитель палко взявся за вирішення завдань, що поставали перед ним. На місці старого дерев’яного храму в Тамбові він почав будувати двоповерховий кам’яний кафедральний собор на честь Преображення Господнього з приділом в ім’я святителя Миколая. Святитель Питирим не тільки уважно стежив за будівництвом храму, але навіть сам брав участь у будівельних роботах. Велику увагу святитель приділяв духовній просвіті. Він влаштував для священнослужителів спеціальну школу, де під його керівництвом виховувалися гідні пастирі Церкви. При архієрейському домі працями святителя збиралася бібліотека духовної літератури (в описі московського Успенського собору значаться “дві книги Діонісія Ареопагіта, обтягнуті шкірями, одна в червоній, а інша в чорній, по обрізу позолочені”, які належали святителеві Питириму). Святитель невпинно повчав свою паству, проповідуючи Слово Боже. Він часто здійснював поїздки по єпархії, щоб мати можливість на місці вникати в потреби громад.

Святий архіпастир постійно дбав про примирення з православною церквою розкольників, які відпали від неї, про приєднання до неї іновірців. Глибоке благочестя, діяльне співчуття до ближніх і мудре терпіння святителя в бесідах із розкольниками та іновірцями спонукали їх до повної довіри його словам. Особистим прикладом святого життя і силою благодатного слова святитель багатьох привів до істинної віри. Рідна сестра святителя Катерина стала першою настоятелькою заснованого ним 1690 року Вознесенського жіночого монастиря.

Будучи зухвалим молитовником і заступником перед Богом, святитель Питирим ніколи не забував про християнське смирення. Не покладаючись на власні людські сили, архіпастир осінив ввірене йому Богом місто Тамбов іконами Спасителя і Казанської Божої Матері, помістивши їх на двох головних воротах.

Святитель Питирим багато молився і вчив молитви своїх пасомих. Він щодня був присутній на богослужінні і часто сам здійснював священнодійства. У тих же випадках, коли святитель не служив, він співав на криласі, навчаючи кліриків правильного церковного співу і читання. У своїй келії святитель особливо часто молився перед іконами Девпетерувської Божої Матері і святителя Миколая.

Святитель Питирим тонко відчував красу рідної природи, яка збуджувала в ньому почуття молитовної вдячності до Творця видимого світу. Улюбленим місцем його прогулянок і благочестивих роздумів був побудований у глухому лісі Трегуляєв монастир Іоанна Предтечі, заснований ним разом із духовним другом, святителем Митрофаном Воронезьким (пам’ять 23 листопада і 7 серпня). Святитель поставив великий дерев’яний хрест із зображенням Спасителя.

Подібно до великих подвижників, святитель Питирим багато часу приділяв фізичній праці, про це свідчать колодязі, викопані руками святителя на місці своїх молитовних подвигів.

Преставився святитель Питирим 1698 року у віці 53 років.

Тіло святителя було поховано в нижньому поверсі Тамбовського Спасо-Преображенського собору, біля південного боку правого бокового вівтаря в ім’я святителя Миколая. Після блаженної кончини святителя Питирима його духовний зв’язок із паствою не перервався. Місце його спочинку стало незабаром благоговійно шанувати. З кожним роком все більше зростала кількість прочан, які збиралися в день кончини святителя, 28 липня, на богослужіння в Тамбовський собор. Кожне нове знамення милості Божої, що являється за молитвами до святителя Питирима, вселяло народу впевненість у тому, що шанований ними єпископ – воістину обранець Божий. З 1819 року при соборі почали вести запис засвідчених біля гробу благодатних проявів; шанування святителя Питирима вийшло далеко за межі Тамбовської єпархії. У 1914 році 28 липня святителя Питирима, єпископа Тамбовського, було зараховано до лику святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Питириму, епископу Тамбовскому, глас 4

Ве́ры и благоче́стия наста́вниче,/ Це́ркве свети́льниче, мона́шествующих о́бразе,/ святи́телю Питири́ме прему́дре,/ ста́до твое́ благоче́стно упа́сл еси́/ и ко Христу́ приве́л еси́,/ те́мже в Вы́шних венце́м сла́вы украше́н,/ с на́ми на земли́ ду́хом пребыва́еши, сия́я чудесы́./ Моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святителю Питириму, епископу Тамбовскому, глас 8

Мона́хов наста́вника изря́дна и святи́теля все́м лю́дем ми́лостива,/ чудотво́рца преди́вна и моли́твенника о нас неусы́пна,// соше́дшеся воспои́м Питири́ма, Тамбо́вския земли́ похвалу́.

Молитва святителю Питириму, епископу Тамбовскому

Благослове́н и препросла́влен Госпо́дь Бог, призва́вый тя, святи́телю о́тче наш Питири́ме, от пе́рваго часа́ де́лателя в виногра́д Свой, яви́вый в тебе́ послуша́ние во́ли Его́ неукло́нное, ре́вность Предте́чеву и любо́вь Па́влову, та́же и на све́щник Це́ркве Тамбо́вския тя поста́вивый и архиере́а вели́ка тя показа́вый. Благода́тию святи́тельства укрепля́ем и огне́м любве́ Христо́вы распаля́ем, не дал еси́, па́стырю наш до́брый, сна очи́ма твои́ма, ниже́ ве́ждома дрема́ния, на всяк день тружда́яся, моля́ся и благовеству́я, неве́рныя просве­ща́я, заблу́дшия вразумля́я, па́дшия восставля́я, немощны́я укреп­ля́я, пла́чущия утеша́я, всем быв вся, я́ко же святы́й Па́вел, да вся́ко не́кия спасе́ши. Егда́ же вре́мя де́лания твоего́ в вертогра́де во́лю Влады́ки Христа́ испо́лнися и отше́л еси́ от земны́х в селе́ния го́рняя прия́ти мзду трудо́в твои́х, даде́ся ти, уго́дниче Бо́жий, Престо́лу Царя́ сла́вы с ли́ки святы́х предстоя́ти и отту́ду па́ству твою́ назира́ти, за ны гре́шныя моли́тися, не́мощи немощны́х носи́ти, неду́ги цели́ти, ско́рби утоля́ти. Сего́ ра́ди от дне блаже́ннаго успе́ния твоего́ ве́рнии не преста́ша притека́ти к тебе́ в ско́рбех и боле́знех, и о́нии прикоснове́ннем ри́зы твоя́, о́нии от воды́ из кла́дезя твоего́ избавле́ние улуча́ху. Те́мже и ны́не, к цельбоно́сному гро́бу твоему́ соше́дшеся, сла́вим Бо́га, ди́внаго во святы́х Свои́х, и тебе́, о́тче свяще́ннейший, велича́ем и мо́лим: не отступа́й от нас любо́вию твое́ю, сохраня́й моли́твами твои́ми Це́рковь Правосла́вную незы́блему от неве́рия и раско́ла, страну́ же на́шу от бед и напа́стей защити́, мир и безмяте́жие той да́руя, от вся́ких враго́в огради́, па́стырем Це́ркве Святы́я благопоспеши́, дела́ рук их испра́ви и ре́вностию о спасе́нии вруче́ннаго им слове́снаго ста́да сердца́ их распали́, вся же ны в послуша́нии спаси́тельному благове́стию Хри­сто́ву соблюди́ и де́ло спасе́ния, я́ко еди́но на потре́бу вменя́ти помози́, да ку́пно с тобо́ю еди́ными усты́ и еди́ным се́рдцем вся на всяк день и час пое́м и сла́вим Спа́са Христа́ со Отце́м и Святы́м Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку