Святитель Петро Могила, Митрополит Київський

Місяця грудня на 31-й день

Майбутній митрополит походив із старовинного молдавського роду Могил, що відзначався глибокою відданістю Православній Церкві. Народився святитель 21 грудня 1596 року у сім’ї господаря Валахії, а потім і Молдавії Симеона Могили. Через низку обставин святитель Петро разом із сім’єю переїздить до Львова, де вони могли сподіватись на підтримку своїх багатих родичів.

Початкову освіту юнак отримав у вчителів школи Львівського православного братства, влаштованого у 1586 році для захисту та збереження Православної віри. Своє навчання святитель Петро продовжив у Польській академії в Замості, а також навчався у різних навчальних закладах Голландії та Франції. Вільно володіючи грецькою та латинською мовами, він опанував богословську науку.

Повернувшись до Польщі, молодий воєводич йде на військову службу, бере участь у Хотинській битві 1621 року. Але святителю Петрові, з дитинства вихованому у православному дусі, було не до вподоби іновірне товариство й легковажне військове оточення. Вже тоді душу його обіймало бажання присвятити себе служінню Богу та православному народу, який героїчно боровся за свою волю та віру. Часто відвідуючи Київ, молодий богослов зблизився із митрополитом Іовом (Борецьким). Спілкування з митрополитом остаточно сформувало погляди святителя Петра Могили та вказало напрям його подальшої діяльності. У 1625 році він приймає чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі.

У 1627 році тридцятирічний святитель Петро був обраний архімандритом Києво-Печерської Лаври. Усім серцем відданий Православній Церкві, наділений твердою волею та рішучим характером, архімандрит Петро Могила вимагав від братії послуху і, в той же час, був дуже вимогливим до себе, повторюючи, що йому як настоятелю “поперед усіх належить бути на чернечому правилі та усякому ділі богоугодному”. Високо оцінюючи значення друкованої православної книги, святитель Петро Могила дбав про те, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла чільне місце серед інших друкарень України та Білорусі. Печерський архімандрит вважав, що для успішної боротьби з утисками єзуїтів та уніатів православному духовенству треба мати відповідну освіту. Об’єднавши Лаврську школу із школою Київського Богоявленського братства у колегію, святитель Петро перетворив її на такий навчальний заклад, який став взірцем для всіх духовних шкіл Русі.

У квітні 1633 року у Львові, де святителя Петра добре знали і поважали, з благословення Константинопольського Патріарха та за згодою польського короля, у присутності православних ієрархів, духовенства, львівських братчиків, він був висвячений на Митрополита Київського та Галицького. Возведення у сан Митрополита відбулося в Успенській церкві Львова, побудованій на кошти батька та дядька святителя Петра – Симеона та Єремії Могили.

Уся діяльність святителя Петра Могили після його вступу на митрополичу кафедру була спрямована на відновлення та впорядкування життя Православної Церкви. Новий митрополит зосереджує увагу не лише на тому, щоб майбутні пастирі здобували необхідну богословську та загальну освіту. Від духовенства він вимагає суворого дотримання канонічних правил. Митрополит пильно стежить за життям кожної єпархії, проводячи на відповідальні церковні посади людей, здатних гідно служити зміцненню Православ’я та охороняти свою паству від згубного впливу уніатської пропаганди.

Святитель Петро є автором одного з найвидатніших творів богословської літератури ХVІІ століття. Його “Катехизис” або “Православне Ісповідання Кафоличної і Апостольської Церкви Східної” мав велике значення не лише для Руської Церкви, але й для усього Вселенського Православ’я.

Святитель Петро уклав унікальний, за своїм змістом, “Требник” та мав намір видати житія святих, шанованих Православною Церквою.

Здійснюючи архіпастирські візити, святитель Петро відвідує Галичину. Так, навесні 1633 року ігумен Крехівського монастиря Іоїль звертається до святителя Петра Могили з проханням освятити нову Преображенську церкву. Митрополит відвідав Крехівський монастир, освятив новозбудований храм і благословив намір звести церкву на честь святителя Миколая.

Недовго, лише чотирнадцять років, з Божої волі судилося пробути святителю Петру Могилі на Київській кафедрі. Напружена праця та невсипуща боротьба з ворогами Православної Церкви вичерпали сили її Першосвятителя. Відписавши своє майно на побудову нових храмів та шкіл, на Софійський собор та Лавру, високодостойний архіпастир відійшов до Господа в ніч на 1 січня 1644 року. Згідно із заповітом тіло його було покладене у Великій церкві Києво-Печерської Лаври.

У грудні 1996 року, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, великого церковного та громадського діяча України, Митрополита Київського і Галицького Петра Могилу було приєднано до сонму святих. Святитель Петро Могила канонізований також Румунською та Молдовською Православними Церквами.

Пам’ять святителя Петра, Митрополита Київського і Галицького, святкується 31 грудня (13 січня за н. ст.) та у Неділю третю після П’ятидесятниці з Собором Галицьких святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання