Святитель Мойсей, архієпископ Новгородський

Місяця січня на 25-й день

Святий Мойсей був сином іменитого, багатого і славного батька Филипа і в миру називався Митрофаном. Батьківщиною його був Великий Новгород. Навчившись грамоті і постійно читаючи Святе Письмо, він з молоду полюбив Христа: часто відвідував храм Божий, був серйозний і зосереджений і не наближався до дітей, що гралися. Благочестивий отрок таємно пішов з дому батьківського в Тверській Отроч монастир, де і постригся в чернецтво з ім’ям Мойсея. Піст, послух і молитва були окрасами новопостриженого інока і здобули йому в тій обителі чималу славу. Тим часом батьки шукали несподівано зниклого юнака і багато тужили за ним, а коли знайшли, то прохали його перейти в монастир, найближчий до Новгороду. Поступаючись невідступним проханням і бажаючи уникнути поговору і слави про свої чернечі подвиги, святий Мойсей переселився в Колм монастир, де посилив свої подвиги, «Божественною ревністю розпалюючись, в дні і ночі приборкуючи тіло своє».

За своє подвижницьке життя спочатку він був висвячений архієпископом Давидом в ієромонаха, а потім піднесений в сан архімандрита і призначений настоятелем Новгородського Юр’єва монастиря. Недовго він був у цьому монастирі і знову повернувся в свій улюблений Колм монастир.

У 1324 році, по смерті архієпископа Давида, архімандрит Мойсей, з волі Божої, притчом і всіма людьми був поведений на архієпископію Новгородську, а в 1326 році возведений в Москві митрополитом всієї Русі святим Петром. У важкий час довелося святительствувати святому Мойсею: неодноразові пожежі, спустошували Новгород з його численними храмами, народні хвилювання, що супроводжувалися грабежами і тримали всіх у страху, загроза татар, які переслідували непокірних їм князів, – ось сумні події перших років керування Новгородською кафедрою святого Мойсея. Однак, незважаючи на ці несприятливі обставини, владика Мойсей прикрашав Новгород храмами Божими, так, в 1327 році побудував церкву на честь Пресвятої Богородиці в Десятинському монастирі, прикрасив її святими іконами, забезпечив книгами.

Святий Мойсей був добрим пастирем свого стада, проводив своє життя в суворому утриманні; відрізнявся любов’ю до книг, зібрав багатьох переписувачів, які переписали багато книг, головним чином богослужбових, для храмів Божих. Святитель був милостивий та щедрий до бідних: був ображеним помічником, вдовам заступником, рятував їх від знущань не лякаючись особи сильного, і багатьох виправив своїми умовляннями.

Після п’яти років святительства святий Мойсей сказав жителям Новгорода: «Оберіть собі чоловіка гідного, а я вас благословляю».

На його місце обраний був новгородцями священик Григорій Каліка (тобто «паломник»), за чернечим ім’я Василій.

Святий Мойсей залишив в 1330 році архієпископію, віддалився в Колм монастир і там прийняв схиму. Шукаючи усамітнення, він через п’ять років переселився на протилежний берег річки Волхова в безлюдне місце і заснував там Дерев’яницький монастир з храмом на честь Воскресіння Господнього. Але не сховався і тут цей світильник від поглядів людських: бояри і прості люди знали подвижницьке життя святителя і приходили навчатися від нього день і ніч. Так минуло понад 20 років суворо чернечого життя святителя Мойсея. У 1352 році він побудував кам’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці на Волотові і при ній монастир.

У тому ж 1352 помер архієпископ Новгородський Василій, який повертався з Пскова, де був сильний мор. Новгородці ублагали святого Мойсея повернутися на свій престол і прийняти управління паствою. У 1353 році владика посилав послів до Царгорода до царя Іоанна Кантакузина і патріарха Філофея з скаргою на образи від митрополита Феогноста. Збереглися (від 1354) два послання патріарха до владики Мойсея, в яких він перестерігає його підкорятися Московському митрополитові. Цнотливе житіє святителя Мойсея було відоме і в Константинополі. У 1354 році посли повернулися і привезли владиці жалувану із золотою печаткою грамоту від імператора і хрещаті ризи від патріарха. Вторинне управління святого Мойсея єпархією ознаменувався будівництвом в Новгороді багатьох церков. За переказом літописів, владикою Мойсеєм побудовані: (. 1357 г) Знаменська церква (. 1354 г) і Дмитрівська в Торгу на Луб’яниці в тому ж році, Сковородський монастир із церквою в ім’я святого Архистратига Михаїла (. 1355 г), Успенська церква в Радоговицях і тоді ж церква в ім’я Святого Духа в монастирі того ж імені, церква в ім’я Сорока мучеників і святого Георгія на Луб’яниці, в 1359 році Прокопієвська на княжому дворі і святого Іоанна Богослова в жіночій обителі. Примножуючи храми, святитель добро пас ввірене йому стадо, багатьох затвердив він вченням своїм і наставив, хоча і сам зазнав від бісів багато напасті. Є звістка, що святий Мойсей подвизався добрим подвигом проти стригольників-єретиків, повсталих проти церковної ієрархії. До подвигів святого Мойсея повинно бути віднесено і знищення в 1358 році в Новгороді язичницького звичаю «бити бочки». Новгородці цілували хрест в тому, що надалі залишать цей звичай. Святитель написав багато книг. Письмових повчань святителя не збереглося до нашого часу, до нас дійшло тільки три Євангелія, списані за велінням боголюбивого архієпископа Мойсея, одне з них написано в 1355 році.

Чи слабкість сил тілесних відчув владика, чи любов до усамітнення позначилася сильніше, але в 1359 році він знову звернувся до новгородців з такими словами: «Оберіть собі чоловіка, якого вам Бог дасть».

Незважаючи на посилені прохання і благання, владика пішов на спокій у побудований ним Сковородський монастир. Але Бог ще раз закликав святителя до діяльності. У рік видалення його з архієпископії з нагоди зміни посадника в Новгороді спалахнув сильний заколот: умертвили багатьох бояр, зруйнували волховський міст і три дні стояли один проти одного жителі Торгової та Софійської сторін, готуючись вступити в запеклий бій. Тоді прийшов зі свого усамітнення старець святитель Мойсей, з хрестом у руках, оточений духовенством, він встав на залишках зруйнованого моста, посеред ворогуючих сторін, благословив їх і сказав: «Діти, не піднімайте лайки, та не буде похвали поганим, а святим церквам і місцем цьому спустошення! Не вступайте в бій! ”

Заколот затих. Бог не дав дияволу посміятися над християнами. Владика пішов у свою обитель, трудився там в пості та молитві і був зразком смиренності і благочестя для зібраної ним братії.

Тиха блаженна кончина святителя Мойсея послідувала в 1362 році, в 25-й день місяця січня. З великою честю, при всенародному плачі похований був владика Мойсей у Сковородському монастирі. Святитель Мойсей був прославлений від Бога чудесами незабаром після блаженної кончини: ті, що з вірою приходили до чесних його мощей мужі і жони отримували здоров’я, особливо жони зцілялися, від своїх немочей.

Незабаром після блаженної кончини святого Мойсея чоловік тридцять розбійників хотіли розграбувати Сковородський монастир, вважаючи, що святитель залишив йому багато майна. Їх зустрів сам святитель Мойсей, завів у трясовину і хотів потопити, якщо вони не покаються. Хижаки обіцяли не робити ніякого зла обителі, тоді виведені були святителем з небезпечної трясовини і відпущені.

Новгородський купець, на ім’я Олексій, двічі отримав допомогу від святителя Мойсея. Один раз він впав з човна у воду на річці Неві і був підтриманий на воді невідомим благоліпним, прикрашеним сивиною чоловіком. Іншим разом також на річці Неві напали на нього розбійники, і той же благоліпний старець раптово з’явився на кормі човна і непошкоджене провів човен серед хижаків. За молитвою Олексія святий Мойсей з’явився йому уві сні і вказав місце свого поховання, наказав влаштувати покров над гробом.

Існує розповідь про покарання Новгородського архієпископа Сергія за нешанобливе ставлення до пам’яті святителя Мойсея. Архієпископ Сергій, призначений на Новгородську кафедру 4 вересня 1483 з Москви, їхав на місце свого служіння повз Сковородський монастир і відвідав цю обитель. Помолившись святим іконам і відправивши молебень, він вийшов у притвор, де показали йому гріб засновника монастиря святителя Мойсея. Звернувшись до супроводжуючого його священика, архієпископ Сергій дерзновенно звелів відкрити гріб святителя. Священик сказав архієпископу: «Подобає святителю святителя відкривати». Архієпископ же гордо докорив святителя Мойсея, говорячи: «! Кого цього смердовича і дивитись»

Підносячись тим, що він прийшов з Москви до підкорених громадян, архієпископ Сергій не засумнівався святителя назвати смердова сином, іншими словами – мужиком. «І сталось того часу,що архієпископ Сергій втратив розум»: то бачили його в Євфімієвській паперті сидить в одній рясці, то опівдні у Святій Софії сидить без клобука і без мантії. Незабаром його хворого відвезли в Троїце-Сергієвий монастир на місце його постригу.

У 1686 році, 19 квітня, чудесним чином були відкриті нетлінні мощі святителя Мойсея: вони самі явились посеред церкви перед ранковим співом і потім були перенесені до правого боку іконостасу, частина його святих мощей в 1693 році перенесена в Духів монастир.

Після святого Мойсея чимало збереглося речей, які свідчать про його благочестя та подвижницьке життя: двоє вериг (одні – в ризниці Софійського собору, інші – в Сковородського монастиря); яшмові сосуди, піднесені святим Мойсеєм святому митрополиту Петру (у Московському Благовіщенському соборі), там же посудину з агату з написом: «В літо 6837 (1328) місяця березня створені були сосуди ці архієпископом Новгородським Мойсеєм». Збереглися в Сковородському монастирі дерев’яний хрест, який був покладений зі святим Мойсеєм при похованні і 323 року перебував у нього в руках; простий дерев’яний посох у Духовому монастирі. У ризниці Софійського собору збереглися хрещата риза, надіслана святому Мойсеєві патріархом Філофеєм; омофор з вишитим написом: «Мойсея архієпископа молитвами Свята Софія», нарешті, його келійна мантія.

Точно невідомо, коли почали в Новгороді місцево святкувати пам’ять святителя Мойсея. Безсумнівно, у перших десятиліттях XVII століття пам’ять святкували і до того ж двічі на рік: 25 січня – в день його блаженної кончини і в шостий тиждень після Пасхи. В даний час святкується тільки день кончини святителя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання