Святитель Мефодій, патріарх Константинопольський p1eboigo70aofald1nbq1lju84u4
Житія святих,  Червень

Святитель Мефодій, патріарх Константинопольський

Місяця червня на 14-й день

Святитель Мефодій, патріарх Константинопольський, народився в Сицилії, в багатій родині. За покликанням Божим ще в молодості пішов у монастир на острові Хіос і оновив його на свої кошти. За царювання іконоборця Льва Вірменина (813-820) святий Мефодій обіймав високу посаду апокрисіарія при святішому патріархові Никифорі (пам’ять 2 червня). Був посланий патріархом до Рима з дорученням до папи і затримався там. У цей час Лев Вірменин скинув святителя Никифора з престолу і звів на нього іконоборця Феодота Меліссінського на прізвисько Касситер (815-822). Після смерті Лева Вірменина святий Мефодій повернувся і в сані пресвітера невпинно боровся проти іконоборчої єресі. Імператор Михайло Недорікуватий (820-829) спочатку показував себе милостивим і звільнив багатьох ув’язнених його попередником за шанування ікон, але потім відновив гоніння на православ’я. Святий Мефодій був ув’язнений у в’язницю в Акриті. Після смерті Михайла Недорікуватого воцарився син його Феофіл (829-842), також іконоборець. Більш освічений, ніж його батько, він звільнив святого Мефодія як людину вчену, чудово обізнану у справах не тільки церковних, а й цивільних. Отримавши свободу, святий Мефодій відновив боротьбу з єретиками; імператор деякий час терпів.

Після поразки у війні проти арабів Феофіл обрушив свій гнів на святого Мефодія, кажучи, що Бог покарав його за те, що він наблизив до себе “ідолопоклонника” (так іконоборці називали шанувальників святих ікон). Святий Мефодій заперечив, що Господь прогнівався на нього за наругу над Своєю святою іконою. Святого піддали катуванням, йому завдали безліч ударів по щоках, через що щелепа його була роздроблена. На його обличчі залишився потворний шрам. Святий Мефодій був засланий на острів Антігон і разом із двома розбійниками ув’язнений у глибокій печері. У похмурій темниці, куди не проникало сонячне світло, святий Мефодій нудився 7 років до смерті імператора Феофіла.

У той час святі ченці-сповідники Феодор і Феофан Накреслені (пам’ять 27 грудня), яких виганяли в ув’язнення, надіслали святому Мефодію вітання у віршах, в’язень теж відповів віршованим привітанням.

Після смерті Феофіла запанував його син Михаїл III (842-867), але з огляду на його малолітство Візантійською імперією правила його мати, блаженна цариця Феодора, шанувальниця ікон.

Імператриця намагалася знищити іконоборчу єресь, повеліла звільнити ув’язнених за шанування ікон сповідників. Єретика Аннія, який займав патріарший престол, вигнали, а обрали святого Мефодія. У Константинополі було скликано Помісний Собор під головуванням святого Мефодія (842). Собор відновив іконошанування і постановив щорічно торжествувати перемогу православ’я. Складений святим Мефодієм “Чин православ’я” звершується в перший тиждень Великого посту.

Прагнучи підірвати авторитет святого Мефодія, любов і повагу до нього пастви, єретики обмовили його в порушенні цнотливості. Наклеп було виявлено, і вороги святителя осоромлені. Останні роки життя святителя пройшли мирно, він багато працював, мудро керував Церквою і своєю паствою, відновлював зруйновані єретиками храми, збирав мощі святих, знищені іконоборцями, переніс мощі патріарха Никифора з місця його ув’язнення в Константинополь. Помер святитель Мефодій у 846 році. Святий Мефодій був духовно близький із преподобним Іоанникієм (пам’ять 4 листопада), який передбачив йому патріаршество і час кончини. Крім “Чину православ’я”, святитель склав також правила для тих, хто навертається до віри, три чини шлюбів, кілька пастирських повчань і церковних піснеспівів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Мефодию, патриарху Константинопольскому, глас 4

Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́/ Я́же веще́й И́стина./ Сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая,/ святи́телю Мефо́дие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святителю Мефодию, патриарху Константинопольскому, глас 2

На земли́ подвиза́лся еси́, я́ко безпло́тный,/ и Небеса́ насле́довал еси́, Мефо́дие,/ я́ко изъясни́вый в конце́х ико́н поклоне́ние,/ в труде́х бо и боле́знех вя́щше пребы́в,/ не преста́л еси́ дерзнове́нием,// облича́я отмета́ющияся ико́ны Христо́вы.

Тропaрь меf0діа, глaсъ д7:

Прaвило вёры и3 џбразъ кр0тости, воздержaніz ўчи1телz kви1 тz стaду твоемY, ћже вещeй и4стина. сегw2 рaди стzжaлъ є3си2 смирeніемъ высHкаz, нищет0ю бог†таz, с™и1телю меf0діе, моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ меf0діа, глaсъ в7.
Под0бенъ: Твє1рдыz:

На земли2 подвизaлсz є3си2 ћкw безпл0тный, и3 небесA наслёдовалъ є3си2, меf0діе, ћкw и3з8zсни1вый въ концёхъ їкHнъ поклонeніе: въ трудёхъ бо и3 болёзнехъ вsщше пребhвъ, не престaлъ є3си2 дерзновeніемъ њбличaz tметaющыzсz їкHны хrтHвы.

Ще в розробці

Знайшли помилку