Святитель Мефодій, патріарх Константинопольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 14-й день

Святитель Мефодій, патріарх Константинопольський, народився в Сицилії, в багатій родині. За покликанням Божим ще в молодості пішов у монастир на острові Хіос і оновив його на свої кошти. У часи царювання іконоборця Льва Вірменина (813–820) святий Мефодій обіймав високу посаду апокрисіарія при святішому патріархові Никифорі (пам’ять 2 червня).

Одного разу він був посланий патріархом до Рима з дорученням до папи і затримався там. У цей час Лев Вірменин скинув святителя Никифора з престолу і звів на нього іконоборця Феодота Мелісинського на прізвисько Касситер (815–822). Після смерті Льва Вірменина святий Мефодій повернувся і в сані пресвітера невпинно боровся проти іконоборчої єресі. Імператор Михаїл Недорікуватий (820–829) спочатку показував себе милостивим і звільнив багатьох людей, ув’язнених його попередником за шанування ікон, але потім відновив гоніння на православ’я. Святий Мефодій був ув’язнений в Акриті.

Після смерті Михаїла Недорікуватого зацарював син його Феофіл (829–842), також іконоборець. Більш освічений, ніж його батько, він звільнив святого Мефодія як людину вчену, чудово обізнану у справах не лише церковних, а й громадянських. Отримавши свободу, святий Мефодій відновив боротьбу з єретиками.

Імператор деякий час терпів це, однак після поразки у війні проти арабів Феофіл обрушив свій гнів на святого Мефодія, кажучи, що Бог покарав його за наближення до себе «ідолопоклонника» (так іконоборці називали шанувальників святих ікон). Святий Мефодій заперечив, що Господь прогнівався на нього за наругу над Своєю святою іконою. Поборника шанування ікон піддали катуванням, йому завдали безліч ударів по щоках, через що щелепа його була роздроблена. На його обличчі залишився потворний шрам. Святий Мефодій був засланий на острів Антигон і разом з двома розбійниками ув’язнений у глибокій печері. У похмурій темниці, куди не проникало сонячне світло, святий Мефодій томився сім років до смерті імператора Феофіла.

У той час святі ченці-сповідники Феодор і Феофан Начертанні (пам’ять 27 грудня), яких виганяли в ув’язнення, надіслали святому Мефодію вітання у віршах, в’язень теж відповів віршованим привітанням.

Після смерті Феофіла престол посів його син Михаїл III (842-867), але з огляду на його малолітство Візантійською імперією правила його мати, блаженна цариця Феодора, шанувальниця ікон.

Імператриця намагалася знищити іконоборчу єресь, повеліла звільнити ув’язнених за шанування ікон сповідників. Єретика Аннія, який займав патріарший престол, вигнали, а обрали святого Мефодія. У Константинополі було скликано Помісний Собор під головуванням святого Мефодія (842 р.). Собор відновив іконошанування і постановив щорічно торжествувати перемогу православ’я. Складений святим Мефодієм «Чин православ’я» звершується в Неділю першу Великого посту.

Прагнучи підірвати авторитет святого Мефодія, любов і повагу до нього пастви, єретики обмовили його в порушенні ціломудреності. Наклеп було виявлено, і вороги святителя були посоромлені. Останні роки життя святителя пройшли мирно, він багато працював, мудро керував Церквою і своєю паствою, відновлював зруйновані єретиками храми, збирав мощі святих, знищені іконоборцями, переніс мощі патріарха Никифора із місця його ув’язнення до Константинополя.

Помер святитель Мефодій у 846 році. Він був духовно близький із преподобним Іоанникієм (пам’ять 4 листопада), який передбачив йому патріаршество і час кончини. Крім «Чину православ’я», святитель склав також правила для тих, хто навертається до віри, три чини шлюбів і декілька пастирських повчань та церковних піснеспівів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання