Святитель Левкій сповідник, єпископ Врунтисіопольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 20-й день

Святитель Левкій сповідник народився в місті Александрії від благочестивих батьків Євдикія та Євфросинії, які дали синові ім’я Євтропій. Мати померла, коли отрокові було одинадцять років, а батько прийняв чернечий постриг у монастирі святого Єрмія і взяв сина з собою до обителі.

Хлопчик виховувався під духовним керівництвом ігумена Никити та досвідчених монастирських старців. Він виявився дуже здібним, прекрасно вивчив Святе Письмо. Євтропій ріс тихим, лагідним і слухняним отроком.

Коли йому виповнилося вісімнадцять років, помер ігумен Микита. Братія монастиря одноголосно обрала ігуменом Євтропія, хоча він ще не був пострижений у чернецтво. Вважаючи себе негідним керувати будь-ким, Євтропій відмовився. Сім років монастир святого Єрмія залишався без настоятеля. За ці роки Євтропій, подвизаючись у чернечих подвигах, досягнув високого ступеня духовного життя.

Одного разу Євдикій разом з двадцятип’ятирічним сином, святим Євтропієм, вирушив на свято Успіння Божої Матері до церкви Успіння, яку шанували всі, на околицях міста Александрії. На святкуванні був присутній Єлій, єпископ Єліопольський, зі своїм кліром. Водночас він відвідав монастир, яким керував ігумен Феодор. У тому ж монастирі зупинилися і батько з сином.

Вночі Євдикію було одкровення про його швидку кончину і про те, що його син буде єпископом і просвітить світлом Христової віри місто й землю Врунтисіопольську в Італії. У цьому видінні Євтропію було передречено нове ім’я — Левкій, що означає «прийшов на нього Дух Господній». У день свята в церкві Божої Матері єпископ Єлій почув голос з Неба, який благословив Левкія на архіпастирський подвиг, і наказав архідиякону спитати у тих, хто молиться, чиє це ім’я. Потім з любов’ю благословив святого Левкія і його батька.

Ченці Єрмієвого монастиря настійно просили єпископа поставити святого Левкія ігуменом обителі. Хоча подвижник, зі смирення вважаючи себе негідним, відмовлявся, але, підкоряючись єпископу, був висвячений у священний сан і поставлений ігуменом.

Відтоді святий Левкій посилив подвиги, і йому була дарована від Бога благодать чудотворення і вигнання бісів. Одного разу біс, прийнявши образ величезного змія, умертвив багатьох у найближчому селищі. Святий подвижник поспішив прийти на допомогу жителям і звільнив їх від влади диявола. Бачачи це, близько трьох тисяч язичників тієї місцевості прийняли Хрещення.

У цей час мученицьки помер Александрійський єпископ Филип, і святий Левкій був обраний на його місце. Бачачи, що святитель Левкій навертає до християнства багатьох язичників, єпарх Сатурнин вирішив його вбити. Бажаючи захистити свого архіпастиря, деякі християни хотіли вбити єпарха. Дізнавшись про це, святитель заборонив їм заподіювати зло єпарху.

Святитель Левкій оголосив пастві, що Господь велить йому йти до язичницької країни і просвітити світлом християнської віри місто Врунтисіополь і навколишні краї. Святий архіпастир поставив замість себе гідного єпископа, взяв з собою дияконів Євсевія, Діонісія та п’ятьох учнів і поспішив на корабель, що відпливав до Італії. Дорогою до нього приєдналися пресвітери Леон і Савин, а на шляху до міста Врунтисіополь він зустрів трибуна Армалеона з шістдесятьма сімома воїнами, яких навернув у християнство.

У місті святитель Левкій став проповідувати народу про Іісуса Христа. Начальник міста Антіох, дізнавшись, що трибун Армалеон навернувся до віри у Христа, викликав його і довго розпитував про вчення християн. Дізнавшись про святителя Левкія, правитель захотів бачити його. Під час зустрічі правитель сказав: «Якщо хочеш, щоб ми увірували в Бога, Якого ти проповідуєш, ублагай Його послати на нашу землю дощ, якого ми не бачили вже два роки». Святий, скликавши клір і всіх новоохрещених християн, звершив старанне моління, після якого пролився рясний дощ, що напоїв висохлу землю. Бачачи диво, Антіох і всі двадцять сім тисяч жителів Врунтисіополя прийняли Святе Хрещення. На згадку про цю подію в місті побудували церкву на честь Божої Матері, а на тому місці, де був хрещений народ, побудували іншу, в ім’я святого Іоанна Хрестителя.

Незабаром святитель захворів, і в одкровенні йому було передбачено, що хвороба смертельна. Покликавши свого духовного сина Антіоха, святитель Левкій заповідав поховати себе на тому місці, де пристав корабель, що привіз його із Александрії. Антіох виконав заповіт архіпастиря і поставив на цьому місці церкву в ім’я святого Левкія. До неї було перенесено мощі покійного святителя, від яких стали відбуватися численні чудотворіння.