Святитель Харитон Сповідник, єпископ Іконійський

Місяця вересня на 28-й день

Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час одного з гонінь на християн за часів імператорів Галерія (305-311), Максиміана (305-313) або Лікінії (311-324). У сповідницькому подвигу його зміцнював благодатний приклад святої первомучениці Фекли (пам’ять 24 вересня), уродженки його рідного міста, пам’ять якої він особливо глибоко шанував. Святий Харитон мужньо викрив язичницьких богів і твердо сповідав віру в Єдиного Істинного Бога – Христа-Спасителя. Святий сповідник зазнав жорстоких мук, але за промислом Божим залишився живим. Коли гоніння вщухли, святий був звільнений з ув’язнення і все своє життя присвятив служінню Господу. Прямуючи до Єрусалима на поклоніння святим місцям, він потрапив до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули в печеру, маючи намір потім убити, а самі поспішили на промисел. В очікуванні смерті святий палко молився, дякував Богові і просив Його сотворити з ним по волі Своїй. У цей час у печеру заповзла змія і стала пити вино з посудини, що стояла там, отруїла його своєю смертоносною отрутою. Повернувшись до печери, розбійники напилися отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон, віддавши подяку Богові, став подвизатися на місці свого чудесного порятунку. Награбоване розбійниками золото він роздав жебракам і в монастирі, а в розбійницькій печері влаштував церкву, навколо якої з часом утворився монастир – знаменита в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав суворий статут для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але й там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва, і заснував ще дві обителі – Єрихонську і Сукійську, іменовану “Старою Лаврою”. Наприкінці життя преподобний Харитон подвизався в печері на горі, поблизу Сукійської обителі, але не залишав керівництва братією всіх трьох заснованих ним обителей. За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу. Помер преподобний Харитон Сповідник у глибокій старості та був похований, за його заповітом, у Фаранській обителі, в церкві побудованій на місці розбійницької печери.

Тропарі, кондаки, молитви та величання