Святитель Іов, патріарх Московський і всієї Русі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 5-й день — перенесення мощей / червня на 19-й день  / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів

Перший руський патріарх, святитель Іов Московський, в миру Іоанн, народився в другій чверті XVI століття в стародавньому місті Стариці в сім’ї благочестивих городян. У дитинстві Іоанн навчався грамоти у настоятеля Успенського Старицького монастиря архімандрита Германа. Отрок любив читати Святе Письмо і знав деякі тексти Біблії напам’ять.

Монастирське виховання збудило в ньому бажання служити Богу в чернечому образі. Після закінчення навчання (близько 1553 року) батько захотів його одружити. У день вінчання юнак відпросився у батьків до обителі для бесіди з духовним старцем. Прийшовши до архімандрита Германа, він упросив старця постригти його в чернецтво.

Понад п’ятнадцять років провів святий Іов у Старицькій обителі, пройшовши шлях від послушника старця Германа до настоятеля. Під керівництвом досвідченого духівника молодий чернець виховав у собі безкорисливість і нестяжательність, слухняність і стриманість, навчився сердечної молитви й суворого посту. Святий Іов вирізнявся глибоким смиренням, лагідністю і милосердям. Він ніколи нікого не викривав і не ображав, усіх милував і прощав, а будучи настоятелем, не так словом, як самим життям надихав братію на духовне ділання.

У 1571 році святий Іов був призначений настоятелем Симонового монастиря в Москві. Старанно виконуючи покладений на нього послух, святий Іов як настоятель одного із найважливіших монастирів того часу брав участь у справах Церкви, а нерідко і держави. З 1575 року протягом шести років святий очолював Новоспаський монастир.

16 квітня 1581 року митрополитом Московським Діонісієм у співслужінні інших руських архієреїв архімандрит Іов був висвячений на єпископа Коломенського. 9 січня 1586 року святителя перемістили на стародавню Ростовську кафедру зі зведенням у сан архієпископа, а 11 грудня 1587 року Собор Єпископів поставив його першосвятителем Руської Церкви — митрополитом Московським і всієї Русї.

26 січня 1589 року, з благословення і за особистої участі Константинопольського патріарха Єремії II, митрополит Іов в Успенському соборі Московського Кремля був поставлений патріархом Московським і всієї Русі. У 1590 році на Соборі східних ієрархів було затверджено канонічну самостійність Руської Церкви. Руському патріарху було визначено п’яте місце в диптиху патріархів — після Єрусалимського.

Святитель Іов був ревним служителем Церкви і мудрим пастирем. Він ретельно впорядковував церковне життя, дбав про моральний стан кліриків, підтримання благочиння в храмах. Чималі його труди були спрямовані на духовний розвиток народу, поширення Священного Писання і святоотцівських книг. Особливо важливим було розпочате святителем друкування богослужбових книг, яких повсюдно не вистачало, а особливо в новопросвітлених землях Поволжя і Сибіру. З благословення святителя Іова вперше були видані: Тріодь Пісна (1589), Тріодь Квітна (1591), Октоїх (1594), Мінея Загальна (1600), Чиновник архієрейського служіння (1600) і Служебник (1602). Патріарх Іов першим поставив справу книгодрукування на широку основу.

За святителя Іова були прославлені багато руських святих: Василій Блаженний, преподобний Іосиф Волоцький, канон котрому написав особисто владика Іов, святителі Казанські Гурій і Варсонофій, благовірний князь Роман Углицький, преподобні Антоній Римлянин і Корнилій Комельський, блаженний Іоанн Московський, преподобні Ігнатій Вологодський та Мартирій Зеленецький.

Свої особисті кошти й багаті царські подарунки святитель Іов використовував на справи милосердя і будівництво храмів. Тільки в Москві з 1592 до 1600 року було побудовано дванадцять храмів і засновано Донський, Зачатіївський та Іванівський монастирі. Будувалися храми і монастирі в Сибіру та інших єпархіях. За святителя Іова проводилася активна місіонерська діяльність у віддалених районах, було знову засновано Псковську, Астраханську і Карельську єпархії.

У важкі часи державної смути початку XVII століття святитель Іов зберіг справжнє християнське терпіння, безстрашність і мужність. Він усіма силами намагався припинити дії Лжедмитрія. Більшу частину часу патріарх проводив у молитві в Успенському соборі. Одного разу під час Божественної літургії прихильники Лжедмитрія схопили святителя, збезчестили, побили, а потім відвезли в ув’язнення до Успенського Старицького монастиря, де він починав колись свій чернечий подвиг.

Святий Іов два роки прожив в обителі. Ослаблений і осліплий, він весь час проводив у молитві. Після повалення Лжедмитрія святитель Іов не міг через неміч повернутися на першосвятительський престол і на своє місце благословив митрополита Казанського Єрмогена.

Святитель Іов мирно помер 19 червня 1607 року і був похований біля західних дверей Успенського собору Старицького монастиря. Згодом над могилою святителя було влаштовано каплицю. 1652 року за патріарха Іосифа (1642–1652) нетлінні й пахучі мощі святителя Іова було перенесено до Москви і покладено біля гробниці патріарха Іоасафа (1634–1640). Від них відбувалися зцілення.

Шанування патріарха Іова в лику святих відзначене в різних дореволюційних рукописах і агіографічних виданнях. У другій половині XVIII століття між настінними зображеннями собору Новоспаського монастиря було зображення патріарха Іова.

Наприкінці XIX століття за архієпископа Тверського Димитрія (Самбікіна) день кончини патріарха Іова згадували у всіх міських храмах Тверської єпархії. Тоді ж з благословення архієпископа Димитрія було написано ікону Тверських святих, на якій був зображений святійший патріарх Іов.

Завершення канонічного та літургійного оформлення вшанування пам’яті святителя Іова відбулося в другій половині ХХ століття. Спочатку з благословення патріарха Пимена і Священного Синоду в 1979 році ім’я святителя Іова було включено до Собору Тверських святих, а на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви 9 жовтня 1989 року було встановлено загальноцерковне шанування святого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання