...
Святитель Іов, патріарх Московський і всієї Русі p1ag7lv3nf19o41g3hh4h351uds3
Житія святих,  Квітень

Святитель Іов, патріарх Московський і всієї Русі

Місяця квітня на 5-й день / жовтня на 5-й день / червня на 19-й день

Перший руський патріарх, святитель Іов Московський (в миру Іоанн) народився в другій чверті XVI століття в стародавньому руському місті Стариці в сім’ї благочестивих городян. У дитинстві Іоанн навчався грамоти у настоятеля Успенського Старицького монастиря архімандрита Германа. Отрок любив читати Святе Письмо і знав деякі тексти Біблії напам’ять. Монастирське виховання збудило в ньому бажання служити Богу в чернечому образі. Після закінчення навчання (близько 1553 року) батько захотів його одружити. У день вінчання юнак відпросився у батьків в обитель для бесіди з духовним старцем. Прийшовши до архімандрита Германа, він упросив старця постригти його в чернецтво.

Понад п’ятнадцять років провів святий Іов у Старицькій обителі, пройшовши шлях від послушника старця Германа до настоятеля. Під керівництвом досвідченого духівника молодий чернець виховав у собі безкорисливість і нестяжательність, слухняність і стриманість, навчився сердечної молитви і суворого посту. Святий Іов вирізнявся глибоким смиренням, лагідністю і милосердям. Він ніколи нікого не викривав і не ображав, усіх милував і прощав, а будучи настоятелем, не стільки словом, скільки самим життям надихав братію до духовного діяння.

У 1571 році святий Іов був призначений настоятелем Симонова монастиря в Москві. Старанно виконуючи покладений на нього послух, святий Іов як настоятель одного з найважливіших монастирів того часу брав участь у справах Церкви, а нерідко і держави. З 1575 року протягом шести років святий очолював Новоспаський монастир.

16 квітня 1581 року митрополитом Московським Діонісієм у співслужінні інших русьських архієреїв архімандрита Іова висвятили на єпископа Коломенського. 9 січня 1586 року святителя перемістили на стародавню Ростовську кафедру зі зведенням у сан архієпископа, а 11 грудня 1587 року собор єпископів поставив першосвятителем Руської Церкви – митрополитом Московським і всієї Русї. 26 січня 1589 року, з благословення і за особистої участі Константинопольського патріарха Єремії II, митрополит Іов в Успенському соборі Московського Кремля був поставлений патріархом Московським і всієї Русі. Весь народ з радістю сприйняв цю знаменну подію в історії Руської Церкви і держави. У 1590 році на Соборі східних ієрархів було затверджено і канонічну самостійність Руської Церкви. Руському патріарху було визначено п’яте місце в диптиху патріархів – після Єрусалимського.

Святитель Іов був ревним служителем Церкви і мудрим пастирем. Святитель з ретельністю впорядковував церковне життя, дбав про моральний стан кліриків, підтримання благочиння в храмах. Чималі його труди були спрямовані на духовний розвиток народу, поширення Священного Писання і святоотцівських книг. Особливо важливим було розпочате святителем друкування богослужбових книг, яких повсюдно не вистачало, а особливо в новоосвічених землях Поволжя і Сибіру. З благословення святителя Іова вперше були видані: Тріодь Пісна (1589), Тріодь Кольорова (1591), Октоіх (1594), Мінея Загальна (1600), Чиновник архієрейського служіння (1600) і Служебник (1602). Патріарх Іов першим поставив справу книгодрукування на широку основу.

За святителя Іова було прославлено багато руських святих: Василій Блаженний, преподобний Іосиф Волоцький (святитель сам написав йому канон і “виправив службу”), святителі Казанські Гурій і Варсонофій, благовірний князь Роман Углицький, преподобні Антоній Римлянин і Корнилій Комельський, блаженний Іоанн Московський, преподобні Ігнатій Вологодський та Мартирій Зеленецький.

Свої особисті кошти і багаті царські подарунки святитель Іов вживав на справи милосердя і будівництво храмів. Тільки в Москві в період з 1592 до 1600 року було побудовано дванадцять храмів, засновано Донський, Зачатіївський та Іванівський монастирі. Будувалися храми і монастирі в Сибіру та інших єпархіях. За святителя Іова проводилася активна місіонерська діяльність у віддалених районах держави, було знову засновано Псковську, Астраханську і Карельську єпархії. Насіння православ’я, посіяне патріархом Іовом, принесло надалі свої духовні плоди, завдяки яким збереглися і зміцнилися північні і південні межі ї держави.

У важкі часи державної смути початку XVII століття святитель Іов зберіг справжнє християнське терпіння, безстрашність і мужність. Він усіма силами намагався припинити дії Лжедмитрія. Однак не всі підтримали святителя, тому через деякий час Лжедмитрій захопив Москву. Першосвятитель і молитовник за весь  народ, святий Іов безстрашно викривав руйнівників державного порядку, які внесли негаразди і в Церкву Божу. Більшу частину часу він проводив у молитві в Успенському соборі. Одного разу під час Божественної літургії прихильники Лжедмитрія схопили святителя, збезчестили, били, а потім відвезли в ув’язнення в Успенський Старицький монастир, де він починав колись свій чернечий подвиг. Святий Іов два роки прожив в обителі. Ослаблений і такий, що втратив зір, він весь час проводив у молитві. Після повалення Лжедмитрія святитель Іов не міг через неміч повернутися на первосвятительський престол і на своє місце благословив митрополита Казанського Єрмогена.

Святитель Іов мирно помер 19 червня 1607 року і був похований біля західних дверей Успенського собору Старицького монастиря. Згодом над могилою святителя було влаштовано каплицю. 1652 року за патріарха Іосифа (1642-1652) нетлінні й запашні мощі святителя Іова було перенесено до Москви і покладено біля гробниці патріарха Іоасафа (1634-1640). Від мощей святителя Іова відбувалися зцілення.

Шанування патріарха Іова в лику святих відзначається в різних дореволюційних рукописах і агіографічних виданнях. У другій половині XVIII століття між настінними зображеннями собору Новоспаського монастиря було зображення Патріарха Іова.

Наприкінці XIX століття за архієпископа Тверського Димитрія (Самбікіна) день кончини патріарха Іова згадували у всіх міських храмах Тверської єпархії. Тоді ж із благословення архієпископа Димитрія було написано ікону Тверських святих, на якій був зображений святійший патріарх Іов. Завершення канонічного та літургійного оформлення вшанування пам’яті святителя Іова відбулося в наші дні. Спочатку з благословення святішого патріарха Пимена і Священного Синоду ім’я святителя Іова було включено до Собору Тверських святих (1979), а на Архієрейському соборі Руської Православної Церкви 9 жовтня 1989 року було встановлено загальноцерковне шанування святого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Иову, патриарху Московскому и всея Руси, глас 5

Правосла́вия побо́рниче,/ ве́ры Христо́вы испове́дниче,/ первоиера́рше Це́ркве Ру́сския,/ святи́телю о́тче И́ове,/ за ны Христа́ Бо́га моли́,/ ве́ру оте́ческую утверди́ти,/ грехо́в оставле́ние нам дарова́ти// и пода́ти ми́ру ве́лию ми́лость.

Кондак святителю Иову, патриарху Московскому и всея Руси, глас 7

В годи́ну лю́тых искуше́ний/ многострада́льному И́ову подо́бяся,/ в же́ртву жи́ву и непоро́чну/ себе́ Христу́ прине́сл еси́,/ обрати́в па́ству к покая́нию,/ терпели́ве И́ове святи́телю,/ моли́ и нам за вся благодари́ти Го́спода/ и всегда́ воздава́ти// сла́ву Бо́гови.

Тропaрь, глaсъ є7:
Правослaвіz поб0рниче, вёры хрcт0вы и3сповёдниче, первоіерaрше цр7кве рyсскіz, ст7и1телю џтче јwве, за ны2хрcта2 бг7а моли2, вёру nтeческую ўтверди1ти, грэхw1въ њставлeніе нaмъ даровaти и3 подaти мjру вeлію млcть.
И$нъ тропaрь, глaсъ г7:
Да торжествyетъ цр7ковь хрcт0ва и3 да рaдуетсz грaдъ москва2, ћкw возсіS свэти1льникъ земли2 рyсскіz, во и3сповёданіи и4стины непоколеби1мый јwвъ патріaрхъ, є3г0же мlтвами, гдcи, вс‰ соблaзны мjра сегw2 и3 є4рєси и3скорени2, лю1ди во бл7гочeстіи настaви и3 ўтверди2 въ правослaвіи.
Кондaкъ, глaсъ з7:
Въ годи1ну лю1тыхъ и3скушeній многострадaльному јwву под0бzсz, въ жeртву живY и3 непор0чну себе2хрcтY принeслъ є3си2 , њбрати 1въ пaству къ покаsнію, терпэли1ве јwве ст7и1телю, моли2 и3 нaмъ за вс‰ бл7годари1ти гдcа и3 всегда2 воздавaти слaву бг7ови.
И$нъ кондaкъ ст7и1телz, глaсъ ѕ7:
Свэти1льникъ цр7кве рyсскіz и3 пaстырь д0брый я3ви1лсz є3си2, ст7и1телю џтче јwве, мlтвою твоeю ко гдcу храни2 зeмлю рyсскую и3 сп7си2 дyшы нaшz.

Ще в розробці

Ще в розробці