Святитель Іона, єпископ Великопермський, Устьвівський p1ar0fa7tean1k0i1oii1n010r33
Житія святих,  Червень

Святитель Іона, єпископ Великопермський, Устьвівський

Місяця червня на 6-й день

Святитель Іона, єпископ Великопермський, був п’ятим єпископом Пермським. Після смерті великого просвітителя Пермського краю святителя Стефана († 1396; пам’ять 26 квітня/ 9 травня) його наступником став єпископ Ісаакій, який проводив більшу частину свого часу в Москві і недовго перебував на Пермській кафедрі.

Апостольські труди святителя Стефана продовжили святителі Герасим († 1441; пам’ять 24 квітня / 7 травня) і Питирим († 1455; пам’ять 19 серпня / 1 вересня); обидва прийняли мученицьку смерть, виконуючи свій архіпастирський обов’язок.

Незабаром після вбивства загоном вогульського князя Асики святителя Питирима митрополит Московський і всієї Русі чудотворець Іона († 1461; пам’ять 31 березня/13 квітня і 15/28 червня) висвятив однойменного йому благочестивого ченця в єпископський сан. У 1455 році єпископ Іона прибув в Усть-Вим’я – головне селище навернених у християнство зирян, де ще 1383 року святим Стефаном було засновано кафедру при побудованому ним храмі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Приймаючи місце, обагрене кров’ю двох його попередників, святитель Іона безумовно розумів, які труднощі він зустріне на своєму архіпастирському шляху. Час міжусобиць уже минав, і великий князь Василь Васильович Темний ще в Москві обіцяв святителю захист і заступництво. Прислана ним сильна московська рать за 1458-1459 рр. встановила в Пермських межах відносний спокій, утихомиривши при цьому в’ятську вольницю, яка брала участь у пограбуваннях поселень зирян і вбивстві святителя Питирима. У разі ж набігів напівдиких племен вогулів (або вогуличів) Новгород і Устюг були зобов’язані на першу вимогу Пермського єпископа надавати йому військову допомогу.

Заручившись такою підтримкою, святитель Іона зміг усі свої сили спрямувати на зміцнення Пермської Церкви. Головною справою життя святителя стало подальше просвітництво вірувань невеликих, але дуже войовничих народностей Великої Пермі, які найзавзятіше трималися вірувань, – остяків і вогулів. Будучи сусідами вже охрещених зирян, вони вривалися в їхні поселення, грабуючи і примушуючи жителів відмовлятися від істинної віри.

Подібно до первосвятителя Пермського Стефана, святитель Іона зустрів на своєму шляху чимало поневірянь, небезпек і гонінь. Невтомно боровся він із впливом волхвів і жерців на простодушний народ, який поклонявся язичницькому боввану – Золотій бабі.

1462 року єпископа Іону викликали на дебати про віру, які відбувалися в Уросі, володінні пермських язичницьких князьків. Здобувши переконливу перемогу над головними пермськими волхвами, святитель зумів запалити світлом Христової істини серце одного з найвпливовіших у тих місцях князів (за деякими відомостями, сина того самого Асики, від руки якого прийняв кончину святитель Питирим).

За допомогою цього князя, нареченого у Святому Хрещенні Михайлом, єпископ Іона взявся за викорінення язичницьких кумирниць та ідолів. За 1462-1463 роки проповіддю слова Божого єпископ Іона остаточно навернув до християнства народи Великої Пермі, яку він, за висловом літописця, “добавне крести”.

На місцях ідольських капищ, куди народ звик стікатися для жертвоприношень, святитель будував храми і відкривав при них школи для навчання дітей. З Усть-Вими їм були викликані досвідчені священники, які знали місцеві звичаї і були здатні продовжити справу просвіти новонаверненої пастви. Діяльну допомогу Пермському єпископу надали ченці Троїцької Печорської пустелі. Довгий час вони виконували обов’язки парафіяльних священників для християн, які жили на річці Печорі. У головному поселенні Пермі – Чердині – єпископ Іона заснував монастир в ім’я святого апостола Іоанна Богослова, на облаштування якого, так само як і на будівництво храмів, щедрі пожертви робили жителі Устюга і Новгорода.

У 1468 році пермські землі постраждали від набігу казанських татар. Святитель Іона, не шкодуючи своїх сил, намагався допомогти постраждалим.

Успішна архіпастирська діяльність святителя Іони зміцнила його авторитет серед ієрархів Руської Православної Церкви. У 1459 році він був покликаний до Москви, де взяв участь у Соборі, зокрема, у складанні послання литовським єпископам про зберігання вірності православ’ю. Про повагу і довіру, якою Пермський єпископ користувався в тезоіменитого митрополита Московського Іони, свідчить прочитання духовного заповіту спочилого 1461 року первосвятителя архієреям, що зібралися в Москві, єпископом Іоною.

За кілька років до блаженної кончини, передчуваючи її близькість, святитель Іона прагнув побувати в кожному, навіть найвіддаленішому місці своєї єпархії, щоб словом повчання зміцнити новонавернених у християнській вірі, застерегти їх від небезпеки повернення до язичницьких звичок і звичаїв.

П’ятнадцять років тривало святительське служіння в Пермській землі. 6 червня 1470 року він мирно відійшов до Господа.

Загальну пам’ять трьом святителям (крім пам’яті, що звершується в день кончини кожного) встановлено 29 січня 1607 року Соборним визначенням за святішого патріарха Гермогена і царя Василя Іоанновича Шуйського.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Ионе, епископу Великопермскому, Устьвымскому, глас 1

Просвети́телю Вя́тския земли́,/ строи́телю хра́мов Бо́жиих,/ ревни́телю благоле́пия церко́внаго,/ подража́телю преподо́бнаго Три́фона,/ святи́телю о́тче Ио́но,/ не оста́ви чад твои́х, в ско́рбех су́щих,/ но огради́ нас моли́твами твои́ми ко Го́споду,/ да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак святителю Ионе, епископу Великопермскому, Устьвымскому, глас 8

Святи́телю Ио́но прему́дре,/ я́ко па́стырь Христо́в, умири́ ста́до твое́/ и научи́ нас повеле́ния Бо́жия исполня́ти,/ во е́же спасе́ние улучи́ти/ моли́твами твои́ми ко Го́споду.

Молитва святителю Ионе, епископу Великопермскому, Устьвымскому

О, святи́телю о́тче Ио́но, попечи́телю земли́ Вя́тския, подража́телю Три́фона преподо́бнаго и блаже́ннаго Проко́пия почита́телю! Ты, в житии́ твое́м ре́вность о па́стве твое́й явля́я, кни́жным уче́нием, па́че же о́бразом жития́ пра́веднаго твоего́, сию́ просвеща́л еси́. Сего́ ра́ди мо́лим тя мы, недосто́йнии страны́ твоея́ жи́телие, о дарова́нии от Го́спода проще́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, о низпосла́нии нам ми́ра, благоче́стия и любве́.
О, святи́телю богому́дрый! Вознеси́ моли́твы твоя́ ко Го́споду, да благослови́т зе́млю Вя́тскую, нас же сохрани́т от бед и напа́стей, спасе́ние душа́м на́шим да́рует и сподо́бит вку́пе с тобо́ю воспева́ти Пресвято́е и Великоле́пое И́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

 

Ще в розробці

Знайшли помилку