Святитель Іларіон, Печерський, Митрополит Київський

Місяця вересня на 28-й день

Святитель Іларіон, митрополит Київський і всієї Русі, жив в епоху великого князя Ярослава Мудрого († 1054), сина святого рівноапостольного Володимира. В історію Руської Церкви він увійшов як перший з її руських предстоятелів, поставлених на митрополію Собором руських єпископів.

Руська Церква була на той час митрополією, що входила до складу Константинопольського патріархату. Першими митрополитами на Русі були греки, поставлення їх відбувалося в Царгороді. Святий Іларіон, священик княжого села Берестова, під Києвом, був духовним батьком і сподвижником князя Ярослава. “Боголюбивий князь Ярослав любив Берестове і колишню там церкву святих апостолів, і багатьох пресвітерів шанував і утримував, – розповідає преподобний Нестор Літописець. – Був серед них пресвітер імені Іларіон, чоловік благий, і книжний, і пісний. Ходив він із Берестова на Дніпро, на пагорб, де нині старий монастир Печерський, і тут молитву творив у глухому лісі. Викопавши печерку малу двосажну, приходячи з Берестова, співав тут годинник і молився на самоті Богу…” Святий Іларіон, як свідчать його творіння, був не просто “чоловік книжковий”, а мав великі духовні обдарування, глибину богословського відання. Усі свої сили він віддавав служінню Руській Церкві. Коли помер митрополит Феопемпт, Русь перебувала в стані війни з Візантією. Соборним судженням ієрархів Руської Церкви було вирішено поставити митрополита в Києві, не звертаючись до Царгорода. Святий Іларіон славився серед руського духовенства висотою духовного життя і проповідницьким даруванням. Незадовго до того він виголосив у Десятинній церкві на похвалу святому князю Володимиру своє знамените “Слово про закон і благодать”, у якому дав богословське осмислення місця Руської Церкви в історії Божественного домобудівництва спасіння.

Вибір Собору архієреїв був до душі Ярославу Мудрому. У Святій Софії подвижника було поставлено митрополитом 1051 року. Пізніше святий Іларіон був затверджений Константинопольським патріархом. Але первосвятителем Руської Церкви він був недовго. Літопис не відзначив року його кончини, але на похованні князя Ярослава Мудрого († 20 лютого 1054 року) святителя вже не було, а 1055 року до Києва прибув новий митрополит. Очевидно, святий Іларіон відійшов до Господа в 1053 р.