Житія святих,  Квітень

Святитель Ігнатій (Брянчанінов), єпископ Кавказький

[foogallery id=”45978″]
День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 23-й день — Собор Костромських святих / квітня на 30-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / у Неділю третю після Пʼятидесятниці — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне)

Святитель Ігнатій (у миру Дмитро Олександрович Брянчанінов) народився 6 лютого 1807 року у родовому маєтку батька в селі Покровському Вологодської губернії. Мати народила Дмитра після тривалого безпліддя, за палкою молитвою та завдяки мандрівці навколишніми святими місцями. Дитинство хлопчик провів на самоті сільського життя; з ранніх років несвідомо тягнувся він до життя чернечого. З віком його релігійний настрій виявлявся дедалі помітніше: він проявлявся в особливій прихильності до молитви і читання духовних книг.

Навчався Дмитро чудово і до самого випуску із училища залишався першим учнем у своєму класі. Його здібності були найрізнобічніші — не лише в науках, а й у малюванні та в музиці. Родинні звʼязки ввели його в дім президента Академії мистецтв Олексія Олєніна; тут на літературних вечорах він став улюбленим читцем і незабаром познайомився з Олександром Пушкіним, Константином Батюшковим, Миколою Гнєдичем, Іваном Криловим. Але в галасі й метушні столичного життя Дмитро не зраджував своїм душевним прагненням. У пошуках «вічної власності для вічної людини» він поступово дійшов маловтішного висновку: значення науки обмежується земними потребами людини і межами її життя.

Так само ревно, як займався наукою, взявся Дмитро за вивчення стародавньої і нової філософії, намагаючись заспокоїти своє духовне томління, але й цього разу не знайшов розвʼязання найголовнішого питання про Істину і смисл життя. Вивчення Святого Письма було наступним щаблем, і воно переконало його в тому, що, залишене на довільне тлумачення окремої людини, Писання не може бути достатнім критерієм істинної віри та спокушає лжевченнями. І тоді Дмитро звернувся до вивчення Православної віри за писаннями святих отців, святість яких, як і дивовижна та велична однодушність, стали для нього запорукою їхньої правоти.

Дмитро Брянчанінов відвідував богослужіння в Олександро-Невській лаврі й там знайшов істинних наставників, які розуміли його духовні потреби. Остаточний переворот у житті зробило знайомство зі старцем Леонідом, котрий згодом став оптинським ієромонахом Львом. Дмитро Брянчанінов полишив блиск і багатство аристократичного життя та, викликаючи глибоке здивування «світу» й невдоволення своїх батьків, у 1827 році пішов у відставку. Пробувши послушником у кількох монастирях, він прийняв чернечий постриг з імʼям Ігнатій у відокремленому Глушицькому Діонісієвому монастирі.

У січні 1832 року ієромонаха Ігнатія призначили будівничим Пельшемського Лопотового монастиря у Вологодській губернії, а в 1833 році він був зведений в сан ігумена цього монастиря. Незабаром імператор Микола I викликав Ігнатія до Петербурга, і за царським представленням та розпорядженням Святішого Синоду він був нагороджений званням архімандрита і призначений настоятелем Сергієвої пустині.

Проживши там двадцять чотири роки, архімандрит Ігнатій привів пустинь у квітучий стан. 27 жовтня 1855 року він був висвячений на єпископа Кавказького і Чорноморського. Наступного року владика Ігнатій прибув до Ставрополя, де на нього чекали нові великі труди в умовах Кавказької війни, що тривала. Святитель значно покращив становище ввіреної йому єпархії, зокрема досягнув покращення побутових умов, у яких жили священнослужителі, і зростання освітнього рівня духовенства. Він також піклувався про стан Ставропольської духовної семінарії, яка під час його перебування на кафедрі була в розквіті.

Святитель Ігнатій керував Кавказькою єпархією близько чотирьох років. У 1861 році через важку хворобу, віспу, він вирішив проситися на спокій і тоді ж оселився у Миколо-Бабаївському монастирі, де, будучи вільним від службових обовʼязків, він до кінця життя докладав зусиль до праці над духовними творами.

Святитель Ігнатій Брянчанінов прославився як суворий прибічник аскетичної традиції, видатний учений, подвижник, архіпастир, миротворець та людина найвищої духовності й культури. Він відомий у всьому світі як автор безсмертних духовних творів, талановитий адміністратор, ревний хранитель православних традицій і культури, а також один із найавторитетніших керівників людини на шляху до вічного життя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому, глас 8 

Правосла́вия побо́рниче,/ покая́ния и моли́твы де́лателю и учи́телю изря́дный,/ архиере́ев богодухнове́нное украше́ние,/ мона́шествующих сла́во и похвало́:/ писа́нии твои́ми вся ны уцелому́дрил еси́./ Цевни́це духо́вная, Игна́тие богому́дре,/ моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га,/ Его́же носи́л еси́ в се́рдце твое́м,// дарова́ти нам пре́жде конца́ покая́ние.

Кондак святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому, глас 8

А́ще и соверша́л еси́ стезю́ жития́ земна́го, святи́телю Игна́тие,/ оба́че непреста́нно зрел еси́ зако́ны бытия́ ве́чнаго,/ сему́ поуча́я ученики́ словесы́ мно́гими,// и́мже после́довати и нам, свя́тче, помоли́ся.

Молитва святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому

О, вели́кий и пречу́дный уго́дниче Христо́в, святи́телю о́тче Игна́тие! Ми́лостиво приими́ моли́твы на́ша, с любо́вию и благодаре́нием тебе́ приноси́мыя! Услы́ши нас си́рых и безпо́мощных, к тебе́ с ве́рою и любо́вию припа́дающих и твоего́ те́плаго предста́тельства о нас пред Престо́лом Го́спода Сла́вы прося́щих. Ве́мы, я́ко мно́го мо́жет моли́тва пра́ведника, Влады́ку умилостивля́ющая. Ты от лет младе́нческих Го́спода пла́менно возлюби́л еси́ и Ему́ Еди́ному служи́ти восхоте́в, вся кра́сная ми́ра сего́ ни во что́же вмени́л еси́. Ты отве́ргся себе́ и взем крест твой, Христу́ после́довал еси́. Ты путь у́зкий и приско́рбный жития́ и́ноческаго во́лею себе́ избра́л еси́ и на сем пути́ доброде́тели вели́кия стяжа́л еси́. Ты писа́ньми твои́ми сердца́ челове́ков глубоча́йшаго благогове́ния и поко́рности пред Всемогу́щим Творцо́м исполня́л еси́, гре́шников же па́дших му́дрыми словесы́ твои́ми в созна́нии своего́ ничто́жества и своея́ грехо́вности, в покая́нии и смире́нии прибега́ти к Бо́гу наставля́л еси́, ободря́я их упова́нием на Его́ милосе́рдие. Ты николи́же притека́вших к тебе́ отверга́л еси́, но всем оте́ц чадолюби́вый и па́стырь до́брый был еси́. И ны́не не оста́ви нас, усе́рдно тебе́ моля́щихся и твоея́ по́мощи и предста́тельства прося́щих. Испроси́ нам у человеколюби́ваго Го́спода на́шего здра́вие душе́вное и теле́сное, утверди́ ве́ру на́шу, укрепи́ си́лы на́ша, изнемога́ющия во искуше́ниих и скорбе́х ве́ка сего́, согре́й огне́м моли́твы охладе́вшая сердца́ на́ша, помоги́ нам, покая́нием очи́стившимся, христиа́нскую кончи́ну живота́ сего́ получи́ти и в черто́г Спа́сов преукраше́нный вни́ти со все́ми избра́нными и та́мо ку́пно с тобо́ю покланя́тися Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку