Святитель Григорій (Каллидос), митрополит Іраклійський

Місяця червня на 29-й день

Святий Григорій народився 1844 року в сім’ї благочестивих християн Іоанна і Єфросинії Каллідіс, які жили в провінції Іраклія, у Східній Фракії (нині область на території Туреччини, Греції та Болгарії).

З юних років майбутній святитель виявляв схильність до священства, і 1862 року він приймає сан диякона. Разом із церковним служінням святий Григорій навчається в школах у містах Серре і Різаріос, а потім у богословській школі Афінського національного університету ім. Каподістрії. В Афінах митрополит Феофіл (Влахопападопулос) призначив його проповідником у своїй єпархії.

У 1873-1874 роках Григорій служить проповідником і помічником при митрополиті Іраклійському Панареті в місті Редесте (нині турецьке місто Текирдаг на березі Мармурового моря). У 1875 році отця Григорія висвячують вікарним єпископом.

У період, коли тутешні землі перейшли під владу Болгарії, єпископа Григорія направляють екзархом у місто Адріанополь або Едірне. Тут святитель пробув три місяці, після чого був обраний митрополитом Трапезундським. На цій кафедрі він прослужив п’ять років, ставши гідним наступником видатних ієрархів. Весь час перебування тут Григорій захищав свою паству від нападів турків-іммігрантів і стежив за зниженням високих податків на християн. Йому вдалося подолати роз’єднаність і встановити мир у середовищі вірян. Святитель Григорій взяв на себе відновлення трьох Ставрипігійних монастирів Сумела, Вазелон і Перістереотас, які підпорядкували безпосередньо Трапезундському митрополиту, сподіваючись на поліпшення їхнього становища.

1884 року митрополита Григорія обирають на Фессалонікійську кафедру. Через кілька місяців він був змушений залишити кафедру внаслідок заворушень і неправдивих звинувачень на його адресу. Справа навіть дійшла до суду, але 1889 року в Константинополі святий був повністю виправданий. Повертатися в Салоніки він не захотів і був поставлений на Янінську кафедру.

У 1892 році на деякий час він покинув Яніну і близько двох років перебував у Константинополі. У цей період митрополит був головою керівного комітету Патріаршої друкарні, головою комітету з управління монастирським майном і членом керівництва Халкінської Богословської школи, виконував обов’язки голови Церковного суду Вселенської Патріархії.

У Яніні святий Григорій (Каллідіс) служив до 1902 року, коли його перевели на свою малу Батьківщину – Іриклійську і Редестську кафедру. Це давня єпархія, яку заснував ще святий апостол Андрій Первозванний. До середини V століття в її юрисдикції перебувало місто Візантій, пізніше Константинополь.

Святитель Григорій (Каллідіс) Іраклійський (+1925)У перші роки свого святительства Григорій за допомогою грецьких дипломатів зумів захистити свою єпархію від небезпеки унії, що близько півстоліття поширювалася в регіоні. У Редесто він активно докладав зусиль для розвитку освіти, проводив широку благодійну роботу, за що отримав почесне звання “благодійник Редесто”. Незважаючи на похилий вік, він продовжував невпинно трудитися над духовним вихованням своєї пастви.

1920 року, під час греко-турецької війни, територію єпархії зайняла грецька армія. У 1923 році, згідно з Лозаннським договором, відбувся греко-турецький обмін населенням. Греки покинули Східну Фракію, внаслідок чого Іраклійська митрополія припинила існування. Святитель покинув рідні краї разом із земляками.

Останні роки життя святитель Григорій прожив у Салоніках. Він не хотів більше займати єпископську кафедру, а продовжив учителювати. Там митрополит після нетривалої хвороби упокоївся 1925 року. Його відспівування відбулося в церкві Святої Софії.

1979 року митрополит Фессалонікійський Пантелеймон (Хрисофакіс) здійснив обрітення мощей святителя Григорія, від яких відтоді стали відбуватися чудеса. До лику святих його зарахували 2003 року. Того ж року в храмі святого Димитрія в Салоніках відбулося офіційне прославлення святого. У цьому храмі в срібній раці зберігаються його чесні мощі. Частини мощей було передано до церкви св. Феодора в м. Серре, де святого Григорія висвятили на диякона, і до храму м. Яніне, який було відкрито в роки його служіння.