Святитель Григорій (Каллідос), митрополит Іраклійський і Редестоський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 29-й день

Святитель Григорій народився 1844 року в сім’ї благочестивих християн Іоанна і Євфросинії Каллідос, які жили в провінції Іраклія, що у Східній Фракії (нині — область на території Туреччини, Греції та Болгарії).

З юних років майбутній святитель виявляв схильність до священства, і 1862 року він прийняв сан диякона. Одночасно з церковним служінням святий Григорій навчався в школах у містах Серре і Різаріос, а потім у богословській школі Афінського національного університету імені Каподистрії. В Афінах митрополит Феофіл (Влахопападопулос) призначив його проповідником у своїй єпархії.

У 1873–1874 роках Григорій служив проповідником і помічником при митрополиті Іраклійському Панареті в місті Редесто (нині — турецьке місто Текірдаг на березі Мармурового моря). 1875 року отець Григорій був висвячений на вікарного єпископа.

Пізніше єпископа Григорія направили екзархом до міста Адріанополь, або Едірне. У ньому святитель пробув три місяці, після чого був обраний митрополитом Трапезундським. На цій кафедрі він прослужив п’ять років, ставши гідним наступником видатних ієрархів.

Весь час перебування в Адріанополі Григорій захищав свою паству від нападів турків-іммігрантів і стежив за зниженням високих податків для християн. Йому вдалося подолати роз’єднаність і встановити мир у середовищі вірян. Окрім того, святитель Григорій взяв на себе відновлення трьох ставропігійних монастирів: Сумела, Вазелон і Перістереотас — які підпорядкували безпосередньо Трапезундському митрополиту, сподіваючись на поліпшення їхнього становища.

1884 року митрополит Григорій був обраний на Фессалонікійську кафедру, однак через кілька місяців він був змушений залишити її внаслідок заворушень і неправдивих звинувачень на його адресу. Справа навіть дійшла до суду, але 1889 року в Константинополі святий був повністю виправданий. Повертатися до Салонік він не захотів і був поставлений на Янінську кафедру.

У 1892 році на деякий час він покинув Яніну і близько двох років перебував у Константинополі. Протягом цього часу митрополит був головою керівного комітету Патріаршої друкарні, головою комітету з управління монастирським майном і членом керівництва Халкінської Богословської школи, а також виконував обов’язки голови Церковного суду Вселенської Патріархії.

Святий Григорій служив у Яніні до 1902 року, коли був переведений на свою малу Батьківщину — Іраклійську і Редестоську кафедру. Це давня єпархія, яку заснував ще святий апостол Андрій Первозванний. До середини V століття в її юрисдикції перебувало місто Візантій, пізніше Константинополь.

У перші роки керування єпархією Григорій за допомогою грецьких дипломатів зумів захистити її від небезпеки унії, яка близько півстоліття поширювалася в регіоні. У Редестосі він активно докладав зусиль для розвитку освіти, проводив широку благодійну роботу, за що отримав почесне звання «благодійник Редесто». Незважаючи на похилий вік, він продовжував невпинно працювати над духовним вихованням своєї пастви.

1920 року, під час греко-турецької війни, територію єпархії зайняла грецька армія. У 1923 році, згідно з Лозаннським договором, відбувся греко-турецький обмін населенням. Греки покинули Східну Фракію, внаслідок чого Іраклійська митрополія припинила існування. Святитель Григорій залишив рідні краї разом з земляками.

Останні роки життя митрополит Григорій прожив у Салоніках. Він не хотів більше посідати єпископську кафедру, а займався вчителюванням. 1925 року після нетривалої хвороби святитель Григорій відійшов до Господа. Його відспівування відбулося в церкві Святої Софії.

1979 року митрополит Фессалонікійський Пантелеїмон (Хрисофакіс) звершив знайдення мощей святителя Григорія, від яких відтоді стали відбуватися чудеса. До лику святих він був причислений в 2003 році. Того ж року в храмі святого Димитрія в Салоніках відбулося його офіційне прославлення.

У цьому храмі в срібній раці зберігаються його чесні мощі. Частинки мощей було передано до церкви святого Феодора в місті Серре, де святий Григорій колись був висвячений на диякона, і до храму міста Яніне, який було відкрито в роки його служіння.