Місяця січня на 15-й день

Святитель Герасим народився в Хандаці на острові Крит. Першим учителем майбутнього патріарха був його батько – протопресвітер Феодор. Після домашнього виховання і навчання батьки відправили його до Венеції для здобуття вищої освіти у венеціанській Флангіановій колегії. Там він протягом небагатьох років набув грунтовних знань і вивчив мови: грецьку, латинську та єврейську.
Під час перебування його в Європі турки оволоділи Хандаком після довготривалої облоги. Дізнавшись про долю своєї батьківщини і про смерть батька свого, Герасим пішов до Пелопоннесу, де зустрівся з багатьма співвітчизниками своїми, що уникли рабства і безчестя, і звідти переселився в Касторію.
У тутешній митрополії, яка тоді залежала від Охридського архієпископства, визначили його вчителем і проповідником. Благочестя і дар проповідника привернули до нього місцевих християн, і він був посвячений на осиротілу кафедру Касторійську і став їхнім архіпастирем, але ненадовго. Деякий час керував Адріанопольською кафедрою.
Після смерті патріарха Олександрійського Парфенія (він же Прохор), який загинув у Смирнському храмі від землетрусу 1688 року, Герасим був обраний новим патріархом. Патріарх вирізнявся ревним і святим життям, відзначеним рисами юродства Христа ради.
Був звинувачений у нововведеннях у чин Божественної літургії в момент прикладання Святих Дарів. Справа дійшла до Вселенського патріарха, і патріарх Герасим був виправданий.
Керував Православною Церквою в Єгипті протягом 22 років. Різні утиски від турків і непослух самих християн спонукали його відмовитися від патріаршества, і він, обравши наступником собі Лівійського митрополита Самуїла, родом хіоса, покинув свою кафедру 20 січня 1710 року і віддалився на Афон, де незабаром помер.
Святителя Герасима прославила Олександрійська Православна Церква, після чого рішенням Священного Синоду від 7 травня 2003 року його пам’ять було внесено в диптих святих Руської Православної Церкви.