...
Житія святих,  Березень

Святитель Фома, патріарх Константинопольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 21-й день

Цього святого нашого Фому за великі чесноти, і досконалий розум, і благочестя дияконом Великої Царгородської Церкви поставив преподобний отець наш, у дивах великий патріарх Іоанн Посник, і сакеларієм його зробив за царювання Маврикія. Після преставлення святішого Іоанна і блаженного Киріака, який після нього був патріархом, поставлений Фома святий був патріархом Константинопольської Церкви за царювання Фоки-ката, і керував престолом своїм добре, пасучи старанно словесне Христове стадо. У дні ж патріаршества його сталося чудо у краю Галатійському таке. У деяких тамтешніх містах була хресна хода з хрестами і літіями. Хрести великі, що їх несли, самі від себе силою дивною і нестримною хиталися, один об інший вдарялися, билися й ламалися. Про те чудо стало відомо всюди, святіший патріарх Царгородський Фома прикликав із краю того святого Феодора Сикеота, мужа ясновидного і чудотворця, і питав його про чудо те і що могло воно провіщати. Святий Феодор сказав, що справді чудо було, але що могло знаменувати, сказати відмовлявся, кажучи, що не відає тої недовідомої таємниці. Тоді святіший патріарх Фома впав йому в ноги з проханням і таким смиренням своїм переконав старця провістити майбутнє. Сказав старець, що те хрестів самих від себе хитання, биття й ламання знаменує великі біди та розруху Церкви Божої і те, що на Грецьке царство і зовнішні, і внутрішні вороги наступають. Зовні-бо тяжке має бути варварів нашестя, всередині ж христоімениті люди, вірою розділившись, самі себе почнуть гнати, розбивати і нищити, через те багато храмів Божих опустіють і зруйнуються — усе ж те має бути незабаром. Це ж почувши, патріарх настрашився вельми і просив преподобного помолитися за нього до Бога, аби взяв душу його скоро із тіла, швидше, ніж прийде провіщена розруха, аби не бачити йому таких бід, які на Церкву насуваються. На короткий час затримався ще преподобний Феодор у Царгороді в церкві святого Стефана. Розхворівся патріарх і послав до преподобного, який у келії замкнувся та постив, сповіщаючи про хворобу свою і просячи, аби швидку для нього в Бога кончину випросив. Святий же відмовлявся і не хотів — послав знову патріарх Фома блаженний до нього прохання належне, бажаючи перед нашестям бід на Церкву звільнитися від тіла. І хоч не хотів преподобний Феодор, вчинив волю святішого патріарха Фоми, помолився до Бога про кончину його і послав до нього, кажучи: “Чи велиш, щоб я прийшов до тебе, чи там обидва побачимося перед Богом?” Відповідав через посланця Фома святий: “Не переривай, отче, мовчання свого, досить мені, як ти сказав, що там обидва побачимося перед Богом”. І в той самий день святіший патріарх Фома перед вечірньою годиною, радіючи, розлучився з тілом і відійшов до Господа, за царювання того ж Фоки. Після преставлення святого Фоми прийняв престол Сергій, диякон тієї самої Великої Церкви, який спочатку був правовірним, але пізніше розбестився і став начальником єресі монофелітської, тобто єдиновольницької, яка недоброчесно сповідувала єдину волю в Христі Господі, про цю єресь же у житії преподобного Максима сповідника точніше написано. Настали ж і біди для Церкви, розділення, руйнування, катування і гоніння єретиків на правовірних. До того ж і з персами тяжкі війни настали, Богом за примноження єресей попущені, перси полонили та спустошували вогнем і мечем краї землі Грецької, і Єрусалим взяли, і Чесне Хреста Святого Древо полонили та до Персії перенесли. І все погане збувалося, вищеназваним чудом розбиття хрестів предзнаменоване, пророцтвом святого Феодора Сикеота провіщене. Щоб не бачити цього своїми власними очима, святіший патріарх Фома захотів радше вмерти, аніж живим бути — і отримав за проханням своїм перед лютим тим часом кончину блаженну. Пас Церкву Христову три роки і два місяці й багато проти єретиків подвизався, православне зберігаючи вчення, благочесно шануючи Христа, Бога нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.

Знайшли помилку