Святитель Феодор, єпископ Ростовський і Суздальський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 8-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих

Святитель Феодор, єпископ Суздальський, був родом із Греції. Він прибув до Київської Русі із Константинополя у свиті духовних осіб, які супроводжували святителя Михаїла, митрополита Київського († 992 р.; пам’ять 30 вересня / 13 жовтня), котрий хрестив великого князя Володимира 987 року в Корсуні.

Після Хрещення киян влітку 988 року великий князь Володимир разом з синами та першим митрополитом Київським Михаїлом об’їжджали руські міста, ревно поширюючи християнство. До Чернігова, Білгорода, Переяславля, Новгорода, Володимира Волинського було поставлено єпископів. 990 року митрополит Михаїл висвятив у сан єпископа святителя Феодора, який супроводжував його, і призначив його на новозбудовану кафедру в Ростові Великому.

Рукописне житіє святителя Леонтія Ростовського († 1164; пам’ять 23 травня / 5 червня) свідчить: «Був першим єпископом Ростова Феодор і хрестив Ростовську землю і Суздальську».

Святитель Феодор одразу ж розпочав будівництво першого в Ростові християнського храму, спочатку дерев’яного. Він був освячений на честь Пресвятої Богородиці і простояв сто шістдесят вісім років.

Ростовські жителі спочатку, будучи ще язичниками, досить вороже зустріли і самого архіпастиря, і всі його почини. Безліч образ довелося винести святителю від ідолопоклонників, підбурюваних волхвами. Утиски з їхнього боку дедалі збільшувалися, тому 992 року єпископ Феодор змушений був покинути Ростов Великий.

Як написано в Степенній книзі, святитель «занеміг» від завзятих язичників і «невірних людей», які не приймали Хрещення.

Святитель Феодор оселився в місцевості, де пізніше виникло місто Суздаль. У короткій рукописній оповіді про святителя Феодора, що зберігалася в ризниці суздальської соборної церкви, розповідається: «Прийняв святитель Феодор паству словесних овець у Суждальській країні і, бачачи їх затьмареними, став, покладаючи на Бога уповання, сіяти насіння слова Божого, ідольські капища руйнуючи; храми ж святі на славу Божу будуючи та прикрашаючи. Бачачи бо богоугодне життя його й лагідний норов і чуючи богонатхненне вчення його, вельми дивувалися, наверталися до віри Христової і приймали Святе Хрещення». Таким чином, Суздальська місцевість, що входила тоді та протягом наступних двох століть до складу Ростовської єпархії, зобов’язана християнським просвітленням святителю Феодору, який тому і був названий згодом Суздальським.

Оскільки за списками Ростовських єпископів XIV століття перед святим Леонтієм тричі поставляється в Ростові Феодор, то це наводить на думку, що святий Феодор із суздальського усамітнення знову повернувся до Ростова на кафедру. Це підтверджується і рукописним житієм святого Леонтія, в якому сказано про рівноапостольного князя Володимира: «Феодора єпископа послав до Ростова з князем Борисом». Оскільки ж відомо, що святий князь Борис був посланий до Ростова 1010 року на місце князя Ярослава, який перейшов до Новгорода, то прибуття святого Феодора до Ростова разом з князем Борисом було також не раніше 1010 року.

Цього разу він пробув у Ростові, імовірно, до 1014 року, поки не викликаний був князь Борис хворим батьком до Києва. Страждальницька кончина святого князя Бориса і кривава боротьба Ярослава з братовбивцею Святополком, що послідувала за нею, були сприятливі тільки для фанатиків язичництва, і блаженному єпископу важко було в такий час утриматися в Ростові. У згаданому житії святого Леонтія сказано, що хоча блаженний Феодор, прибувши з князем Борисом до Ростова, старанно трудився над просвіщенням народу святою вірою, але невір’я глибоко пустило коріння в народі і проповідник «вигнаний був».

Єпископ Феодор помер у Суздалі, але літописи не повідомляють року його блаженної кончини; за деякими даними можна припустити, що вона настала не пізніше 1023 року.

Рік прославлення святителя достеменно невідомий, але, відповідно до стародавнього передання, знайдення його святих мощей відбулося ще до навали хана Батия, тобто до 1237 року.

У 1754 році єпископ Суздальський Порфирій пропонував Святішому Синоду оглянути мощі єпископа Феодора. Указом від 27 серпня 1755 року Святіший Синод ухвалив: «Немає жодного сумніву, знову оглядати немає потреби, а залишити в такому ж, як донині були, стані і шануванні».

У 1794 році стараннями архієпископа Володимирського і Суздальського Віктора нетлінні мощі святителя Феодора поклали до раки із позолоченого срібла, і вони відкрито спочивали відтоді з лівого боку від іконостаса в суздальському соборному храмі на честь Різдва Богородиці.

Над мощами святителя ще з 1635 року існує настінний напис: «У літо 6948 перший благовірний і великий князь Володимир просвітив Суздальську землю Святим Хрещенням і паству вручив єпископу Феодору».

За радянських часів Суздальський собор був закритий і став занепадати. Як часто траплялося, мощі святителя для атеїстичної пропаганди були виставлені в музеї. Лише в 1960-х роках почалася реставрація собору, а перші урочисті богослужіння в соборі відбулися 1991 року. На щастя, мощі святителя Феодора збереглися і були передані Церкві. Однак нині собор Різдва Богородиці перебуває у спільному віданні Православної Церкви та Володимиро-Суздальського музею-заповідника, і хоча в храмі проводять регулярні служби, решту часу його відкрито тільки як музейну експозицію. Тому зараз чесні мощі святителя Феодора спочивають у Казанському храмі на Торговій площі міста Суздаля.

Служба святителю Феодору, а також його житіє написані ченцем Григорієм, який подвизався в Суздальському Євфимієвому монастирі, заснованому в XIV столітті.

Тропарі, кондаки, молитви та величання