Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 26-й день / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / липня на 15-й день — Собор Київських святих / у другу неділю вересня — Собор Нижегородських святих (перехідне)

Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський, у миру Давид, народився на Київщині на початку XIV століття.

З ранніх років він був пострижеником Києво-Печерської обителі, звідки з місцевим благословенням — іконою Божої Матері з преподобними Антонієм і Феодосієм, які предстоять перед Нею, — прибув на Волгу. Недалеко від Нижнього Новгорода святий Діонісій викопав печеру й подвизався в повній безмовності. До святого подвижника поступово сходилася братія, і він близько 1335 року заснував монастир на честь Вознесіння Господнього.

Великим знанням правил віри і суворим подвижницьким життям святитель Діонісій здобув собі загальну повагу. Сучасники бачили в ньому «мужа лагідного, розсудливого, знавця Святого Письма, повчального, славного постом і сповненого любові до всіх». Учнями святого Діонісія були преподобні Євфимій Суздальський (пам’ять 1/14 квітня) і Макарій Жовтоводський, Унженський (пам’ять 25 липня/7 серпня).

1352 року святий старець послав дванадцять осіб зі своєї братії у «верхні гради і країни, де Бог кого благословить», для духовної просвіти народу і заснування нових обителей. Високий благотворний вплив справляла обитель святого Діонісія на жителів Нижнього Новгорода. 1371 року святий постриг у чернецтво сорокарічну вдову князя Андрія Константиновича, за прикладом якої прийняли чернецтво чимало «боляринів: жінки, і вдовиці, і дівиці».

У 1374 році митрополит Олексій рукопоклав святого Діонісія на єпископа Суздальського. 31 березня 1375 року полонений жителями Нижнього Новгорода татарський воєначальник, опинившись на єпископському подвір’ї, вистрілив із лука у святителя Діонісія. Але Господь зберігав Свого обранця — стріла зачепила лише єпископську мантію. 1377 року з благословення і, можливо, за редакцією святителя Діонісія ченцем Лаврентієм було складено знаменитий Лаврентіївський літопис, який надихав Русь на визвольну боротьбу проти татарського іга.

1379 року, оберігаючи честь первосвятительської кафедри, святитель Діонісій, єдиний зі всіх єпископів, зібраних у Москві за велінням князя, виступив проти обрання митрополитом княжого ставленика — сумнозвісного архімандрита Митяя.

Того ж року святитель поїхав до Константинополя з протестом проти наміру обрати Митяя і у справі єретиків-стригольників. На греків святитель справив сильне враження своєю високою духовною налаштованістю і глибоким знанням Святого Письма. Патріарх Ніл, називаючи святителя «воістину Божою і духовною людиною», писав, що сам бачив його «піст та милостині, і бдіння, і молитви, і сльози, і всі блага інші». Із Константинополя святитель Діонісій надіслав для соборів Суздаля і Нижнього Новгорода два списки з ікони Богоматері Одигітрії.

У 1382 році святитель отримав від патріарха титул архієпископа. Повернувшись на Русь, він їздив до Пскова і Новгорода для боротьби з єрессю стригольників.

Вдруге він відвідав Царгород у 1383 році для обговорення з патріархом питання про управління руською митрополією. Наступного року патріарх Ніл поставив святителя Діонісія «митрополитом на Русь».

Однак після повернення до Києва святителя схопили за наказом київського князя Володимира Ольгердовича і ув’язнили. 15 жовтня 1385 року він помер в ув’язненні. Похований святитель у «київській печері великого Антонія».

26 червня пам’ять святителя Діонісія святкується з огляду на тезоіменитство з преподобним Давидом Солунським, ім’я якого він носив у миру. У Синодику 1552 року Нижегородського Печерського монастиря святитель Діонісій названий «преподобним чудотворцем».

Тропарі, кондаки, молитви та величання