...
Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський p1an267anj1mok1mme32j1pjm1n7q4
Житія святих,  Червень

Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський

Місяця червня на 26-й день

Святитель Діонісій, архієпископ Суздальський, у миру Давид, народився у Київських межах, на початку XIV століття.

З ранніх років він був пострижеником Києво-Печерської обителі, звідки з місцевим благословенням – іконою Божої Матері з преподобними Антонієм і Феодосієм, які були перед ним, – прибув на Волгу. Недалеко від Нижнього Новгорода святий Діонісій викопав печеру і подвизався в повній безмовності. До святого подвижника поступово стікалася братія, і він близько 1335 року заснував монастир на честь Вознесіння Господнього. Великим знанням правил віри і суворим подвижницьким життям святитель Діонісій здобув собі загальну повагу. Сучасники бачили в ньому “чоловіка лагідного, розважливого, який знає Святе Письмо, учительного, славного постом і сповненого любові до всіх”. Учнями святого Діонісія були преподобні Євфимій Суздальський (пам’ять 1/14 квітня) і Макарій Жовтоводський, Унженський (пам’ять 25 липня/7 серпня).

1352 року святий старець послав дванадцять осіб зі своєї братії у “верхні гради і країни, де Бог кого благословить”, для духовної просвіти народу і заснування нових обителей. Високий благотворний вплив чинила обитель святого Діонісія на жителів Нижнього Новгорода. 1371 року святий постриг у чернецтво сорокарічну вдову князя Андрія Костянтиновича, за прикладом якої прийняло чернецтво чимало “боляринів: дружини, і вдовиці, і дівиці”.

1374 року святого Діонісія висвятив митрополит Алексій на єпископа Суздальського. Роки його святительського служіння припадають на знаменний час – Русь піднімалася скинути татарське ярмо. 31 березня 1375 року полонений жителями Нижнього Новгорода татарський воєначальник, опинившись на єпископському подвір’ї, вистрілив із лука у святителя Діонісія. Але Господь зберігав Свого обранця – стріла зачепила лише єпископську мантію. 1377 року з благословення і, можливо, за редакцією святителя Діонісія ченцем Лаврентієм було складено знаменитий Лаврентіївський літопис, який надихав Русь на визвольну боротьбу.

1379 року, оберігаючи честь первосвятительської кафедри, святитель Діонісій, один з усіх єпископів, зібраних у Москві за велінням князя, виступив проти обрання в митрополити княжого ставленика – сумнозвісного архімандрита Митяя.

Того ж 1379 року святитель Діонісій поїхав до Константинополя з протестом з приводу наміру обрати Митяя і у справі єретиків-стригольників. На греків святитель справив сильне враження своєю високою духовною налаштованістю і глибоким знанням Святого Письма. Патріарх Ніл, називаючи святителя “воістину Божою і духовною людиною”, писав, що сам бачив його “піст і милостині, і пильнування, і молитви, і сльози, і всі блага інші”. З Константинополя святитель Діонісій надіслав для соборів Суздаля і Нижнього Новгорода два списки з ікони Богоматері Одигітрії. У 1382 році святитель отримав від патріарха титул архієпископа. Повернувшись на Русь, святитель їздив у Псков і Новгород для боротьби з єрессю стригольників. Вдруге він відвідав Константинополь 1383 року для обговорення з патріархом питання про управління руською митрополією. У 1384 році святителя Діонісія поставив патріарх Ніл “митрополитом на Русь”. Але після повернення до Києва святителя схопили за наказом київського князя Володимира Ольгердовича і ув’язнили, в якому він помер 15 жовтня 1385 року. Похований святитель у “київській печері великого Антонія”. 26 червня пам’ять святителя Діонісія святкується заради тезоіменитства з преподобним Давидом Солунським, ім’я якого він носив у миру. У Синодику 1552 року Нижегородського Печерського монастиря святитель Діонісій названий “преподобним чудотворцем”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Дионисию, архиепископу Суздальскому, глас 8

Правосла́вия ревни́телю, благоче́стия наста́вниче,/ и́щущим спасе́ния до́брый ко́рмчий,/ мона́шествующих Богодухнове́нное украше́ние,/ Богоно́снаго Евфи́мия собесе́дниче, святи́телю Диони́сие,/ уче́ньми и доброде́тельми оте́чество твое́ просвети́л еси́,/ не забу́ди нас, чту́щих тя,// но в ми́ре упра́ви живо́т наш.

Кондак святителю Дионисию, архиепископу Суздальскому, глас 8

Звезду́ Ру́сскую от Ки́ева возсия́вшую/ чрез Ни́жний Но́вград в Су́ждаль дости́гшую,/ и всю страну́ сию́ уче́нием озари́вшую,/ ублажи́м Богому́драго Диони́сия,// той бо мо́лится Го́споду спасти́ся душа́м на́шим.

Тропaрь, глaсъ и7:

Правослaвіz ревни1телю, бл7гочeстіz настaвниче, и4щущымъ сп7сeніz д0брый к0рмчіе, монaшествующихъ бг7одухновeнное ўкрашeніе, бг7он0снагw є3vfv1міа собесёдниче, ст7и1телю діонЂсіе, ўчeньми и3 добродётельми nтeчество твое2 просвэти1лъ є3си2, не забyди нaсъ, чтyщихъ тS, но въ ми1рэ ўпрaви жив0тъ нaшъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

ЅвэздY рyсскую, t кjева возсіsвшую, чрез8 ни1жній н0вградъ въ сyздаль дости1гшую и3 всю2 странY сію2 ўчeніемъ њзари1вшую, ўблажи 1мъ бг7омyдраго діонЂсіа, т0й бо м0литсz гдcу сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку