...
Святитель Анатолій, патріарх Константинопольський p1anmt3inbv291lse4hr13eedk25
Житія святих,  Липень

Святитель Анатолій, патріарх Константинопольський

Місяця липня на 3-й день

Святитель Анатолій, патріарх Константинопольський, народився в Олександрії у другій половині IV століття – у той час, коли багато представників знатних родин Візантії з усім запалом пробудженої віри і у всеозброєнні грецької філософської мудрості спрямовувалися на служіння Христовій Церкві. Здобувши філософську освіту, святий Анатолій прийняв священний сан і був дияконом при святителі Кирилі Олександрійському. Разом зі святим Кирилом Анатолій був присутній на Третьому Вселенському Соборі в Ефесі (431), на якому святі отці засудили лжевчення Несторія.

Святий Анатолій залишався дияконом в Олександрії і після смерті святителя Кирила († 444), коли кафедру архієпископа Константинопольського посів Діоскор, який дотримувався іншої єресі, поширюваної Євтихієм, який стверджував, що Божественна природа у Христі повністю поглинула людську. Це лжевчення підривало саму основу церковного вчення про спасіння і спокуту людства. 449 року Діоскор зі своїми прихильниками зібрав у Ефесі “розбійницький” єретичний собор, який отримав, однак, підтримку імператора. Поборник православ’я, патріарх Константинопольський святий Флавіан, був позбавлений сану.

Обраний на Константинопольську кафедру святий Анатолій ревно взявся за відновлення чистоти Православ’я. Уже 450 року на Помісному Соборі в Константинополі святитель Анатолій піддав засудженню єресь Євтихія і Діоскора. Покійного у вигнанні патріарха-сповідника Флавіана зарахували до лику святих, і мощі його перенесли до столиці.

Наступного, 451 року, за діяльної участі патріарха Анатолія було скликано IV Вселенський Собор у місті Халкідоні. Отці Халкідонського Собору затвердили догмат про шанування Господа Іісуса Христа, “досконалого в Божестві й досконалого в людяності, істинного Бога й істинної людини, у двох єствах неслитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно пізнаваного”.

Але єресі ще довго бентежили церковний світ. У невпинній боротьбі з лжевченнями ревнитель істини патріарх Анатолій помер 458 року.

З канонічних діянь святителя виділяють 28 правило IV Вселенського Собору про рівночесність Константинопольського патріаршого престолу Старого Риму, а також апологію цього правила в посланнях святому Леву, папі Римському (440-461). У відання патріарха Константинопольського, згідно з 28 правилом, були передані Церкви Малої Азії, Греції та Чорномор’я, а також усі нові Церкви, які виникнуть у народів цих областей. Тим самим і наша Руська Церква була промислительно включена до священного числа Православних Церков.

Святитель Анатолій зробив також великий внесок у літургійну скарбницю православної церкви. Його молитовному натхненню і богословській глибині належать стихири на недільні дні, на деякі Господні свята (Різдво Христове, Богоявлення) і дні мучеників (святому Пантелеімону Цілителю, святому Георгію Побідоносцю, святому Димитрію Солунському). У богослужбових книгах вони коротко позначаються: “Анатолієви”.

Знайшли помилку