Святитель Афанасій, єпископ Полтавський і Мгарський, чудотворець

Місяця вересня на 27-й день / січня на 1-й день

Святитель Афанасій (у миру Феодор Павлович Ольховський) народився 1741 р. у родині полтавського священника. Святитель був рідним племінником єпископа Тверського Афанасія (Вольховського), який вплинув на майбутнє життя свт. Афанасія.

Закінчив Тверську духовну семінарію, після чого навчався у Київській Духовній Академії, яку закінчив у 1765 р. Після чого був висвячений у сан священника. Ніс священницьке служіння при Миколаївській церкві у Полтаві.

Після смерті дружини 1 жовтня 1769 р., прийняв чернечий постриг у Іллінському Болдинському монастирі Чернігова з ім’ям Афанасій на честь святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця. З 1770 року святитель служив та виконував різні послухи при Чернігівському кафедральному соборі та Свято-Троїцькому монастирі.

В 1777 р. став ігуменом Кирило-Білозерського монастиря. У 1781 став намісником Олександро-Невської Лаври. З 1783 року — ігумен приписаного до Новгородського архієрейського будинку Отенського монастиря. 23 листопада 1783 року призначений архімандритом В’яжищського Новгородського монастиря. 13 листопада 1785 року був призначений намісником Новгородського Юр’їва монастиря.

6 травня іменним імператорським указом архімандрит Афанасій (Вольховський) затверджений на Староруську вікарну кафедру Новгородської єпархії. 14 липня архімандрит Афанасій був наречений, а 30 липня 1788 року хіротонізований у єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії. На цій кафедрі святитель служив близько п’яти років.

5 березня 1795 року призначений правлячим архієреєм Могилевської єпархії з титулом – єпископ Могилевський та Полоцький. Два з половиною роки єпископ Афанасій прослужив на Могилівській кафедрі, був чудовим адміністратором та проповідником. Своє служіння святитель Афанасій ознаменував захистом православної віри на противагу уніатським течіям. Особливу увагу він приділяв Могилівській духовній семінарії.

У 1797 році до Священного Синоду надійшов донос на святителя від якогось диякона Харкевича, в якому на владику Афанасія зводився різний наклеп. Дізнавшись про склад доносу, Преосвященний владика Афанасій направив прохання до Священного Синоду про звільнення його від управління Могилівською єпархією. 27 серпня 1797 року єпископа Афанасія було почислено на спокій і визначено в Мгарський Спасо-Преображенський монастир Полтавської губернії.

Понад два роки святитель Божий провів на спокої у Мгарському монастирі. Помер 1 (14) січня 1801 року у Полтаві. Похований у Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

У 1882 році святитель Іларіон (Юшенов), що прибув до Хрестовоздвиженського монастиря Полтави, оглядаючи гробницю святителя Афанасія, виявив, що його останки нетлінні. Урочистості з нагоди прославлення святителя Афанасія планувалося провести після Помісного собору 1917 року, проте цьому завадила революція та переворот. Після більшовицького перевороту, у 1923 році нетлінні останки святителя Афанасія були передані до краєзнавчого музею м. Полтави як експонат антирелігійної виставки. Там вони перебували до початку Другої світової війни, а з приходом німецьких окупантів були таємно перенесені до Хрестовоздвиженського монастиря, де їх перепоховали під склепіннями соборного храму обителі.

28 травня 2010 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви святителя було причислено до лику місцевошанованих святих Полтавської єпархії із встановленням пам’яті в день його блаженної кончини. 2 червня того ж року було знайдено його нетлінні мощі, які були покладені в усипальниці Хрестовоздвиженського жіночого монастиря м. Полтави.

Тропарі, кондаки, молитви та величання