...
Святі сім отроків, що в Ефесі: Максиміліан, Іамвліх, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан і Антонін 63f3718ae18bf511372240
Житія святих,  Серпень

Святі сім отроків, що в Ефесі: Максиміліан, Іамвліх, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан і Антонін

Місяця серпня на 4-й день

Сім ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) і Антонін, жили в III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на непокірних очікували муки і смертна кара. За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно було знято знаки військової відзнаки – військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він перебуває в поході. Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них – святий Іамвліх, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один із таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор велів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду і спраги. Двоє з сановників, присутніх під час замурування входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому були дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків і обставини їхніх страждань і смерті.

Але Господь навів на отроків дивовижний сон, що тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча за святого благовірного царя Феодосія Молодшого (408-450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих у друге пришестя Господа нашого Іісуса Христа. Одні з них говорили: “Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, оскільки вони знищаться?” Інші стверджували: “Тільки одні душі матимуть відплату, тому що неможливо тілам повстати й ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху”. Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків.

Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав кам’яне будівництво, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їхні й одяг були абсолютно нетлінні. Готуючись прийняти муки, юнаки доручили святому Іамвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак здивувався, побачивши на воротах святий хрест. Почувши ім’я Ісуса Христа, яке вільно вимовлялося, він почав сумніватися, що прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцю монету із зображенням імператора Декія і його затримали, як того, хто приховав скарб старовинних монет. Святого Іамвліха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Єфеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків і обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Незабаром сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їхні були залишені в печері на землі. У ХII столітті російський прочанин ігумен Данило бачив у печері ці святі мощі семи отроків.

Вдруге пам’ять семи отроків святкується 22 жовтня. (За одним переказом, який увійшов у російський Пролог, отроки вдруге заснули цього дня; за нотаткою грецької Мінеї 1870 року, вони вперше заснули 4 серпня, а прокинулися 22 жовтня. Святі отроки згадуються і в службі церковного новоліття – 1 вересня).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь семи отрокам Ефесским, глас 4

Ве́лия ве́ры чудесе́,/ в пеще́ре, я́ко в черто́зе ца́рском,/ святи́и седмь о́троцы пребы́ша,/ и умро́ша без тли,/ и по мно́зех вре́менех воста́ша, я́ко от сна,/ во увере́ние воскресе́ния всех челове́ков.// Тех моли́твами, Христе́ Бо́же, поми́луй нас.

Ин тропарь семи отрокам Ефесским, глас 8

Благоче́стия пропове́дники и Воскресе́ния уме́рших изобрази́тели,/ Це́ркви столпы́ седмочи́сленныя,/ о́троки всеблаже́нныя пе́сньми восхва́лим:/ ти́и бо по мно́гих ле́тех нетле́ния, а́ки от сна воста́вше,// всем возвести́ша я́ве ме́ртвых воста́ние.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку