Житія святих

Святі Марфа і Марія мироносиці

[foogallery id=”46513″]

У Неділю третю після Пасхи — Неділя святих жон-мироносиць (перехідне)

Праведні сестри Марфа і Марія увірували в Христа ще до воскресіння Ним їхнього брата Лазаря.

Лазар, якого Господь наш Іісус Христос називав Своїм другом, і його сестри жили у Віфанії, селищі, розташованому недалеко від Єрусалима на одному зі схилів гори Єлеонської. Господь часто бував у їхньому домі: йдучи до Єрусалима і повертаючись із нього до Галілеї, Він дорогою заходив до них.

Одного разу, прийнявши Іісуса з учнями, старша сестра почала готувати велике частування для гостей, а Марія сіла біля ніг Іісуса і стала слухати Його. Усвідомлюючи, що самій їй не впоратися з приготуванням трапези, Марфа звертається до Господа: «Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені». Не з докором, а з почуттям глибокого жалю відповів Христос на прохання стурбованої Марфи: «Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим, а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лк. 10:40-42).

Саме з цим сімейством пов’язане одне з найбільш вражаючих чудес, звершених Господом під час Його земного життя: воскресіння померлого Лазаря. Коли Господу повідомили про хворобу Лазаря, Він був неподалік від Віфанії, але не пішов одразу туди, а затримався на два дні. Іісус знав, що Лазар помре, але сказав Своїм учням, що недуга Лазаря «не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий» (Ін. 11:4). Він знав, що воскресінням померлого Лазаря прославиться Бог і що слава ця прославить і Його, Сина Божого, Котрий здійснив таке чудо. Коли Іісус наближався до Віфанії, то Йому сказали, що Лазар помер і чотири дні вже у гробі. Назустріч Йому вийшла сестра померлого, Марфа. «Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій. Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог» (Ін. 11:21-22). Потім Марфа приводить до Господа і сестру свою Марію, яка говорить ті самі слова, що й Марфа. Сльози Марії, вирвані із глибини її пригніченої горем душі, викликали сльози у Господа. На очах велелюдного натовпу сталося незбагненне людському розуму диво: встав із гробу не уявно померлий, а людина, труп якої вже розкладався і видавав сморід. Багато хто, бачачи це небувале диво, увірував у Господа.

Був Господь у домі Лазаря і за шість днів до Великодня. «Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира» (Ін. 12:2-3).

Святі сестри були серед жінок-мироносиць, які одними із перших удостоїлися бачити Воскреслого Христа.

Після вбивства святого архідиякона Стефана настали гоніння на Церкву Єрусалимську. Праведний Лазар був вигнаний із Єрусалима. Святі сестри Марфа і Марія пішли за ним. Вони допомагали своєму святому братові в благовісті Євангелія в різних країнах. Про час і місце їхньої мирної кончини відомостей не збереглося.

Знайшли помилку