Святі Марфа і Марія, мироносиці

Перехідне свято.

Праведні сестри Марфа і Марія увірували в Христа ще до воскресіння Ним їхнього брата Лазаря.

Лазар, якого Господь наш Ісус Христос називав Своїм другом, і його сестри жили у Віфанії, селищі, що розташоване недалеко від Єрусалима на одному зі схилів гори Оливної. Господь часто бував у їхньому домі: йдучи до Єрусалима, і повертаючись із нього до Галілеї, Він заходив до них по дорозі.

Одного разу, прийнявши Ісуса з учнями, старша сестра почала готувати велике частування для гостей, а Марія сіла біля ніг Ісуса і стала слухати Його. Усвідомлюючи, що одній їй не впоратися з приготуванням трапези, Марфа звертається до Господа: “Господи! Чи Тобі потреби немає, що сестра моя одна мене залишила служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.” Не з докором, а з почуттям глибокого жалю, відповів Христос на прохання стурбованої Марфи: “Марфо! Марфа! Ти дбаєш і метушишся про багато чого, а одне тільки потрібно. Марія ж благу обрала частину, яка не відніметься від неї”. (Лука Гл.10. 40,41)

Саме з цим сімейством пов’язане одне з найбільш вражаючих чудес, здійснених Господом під час Його земного життя: воскресіння померлого Лазаря. Коли Господу повідомили про хворобу Лазаря, Він був недалеко від Віфанії, але не пішов одразу туди, а затримався на два дні. Ісус знав, що Лазар помре, але сказав Своїм учням, що хвороба Лазаря “…не на смерть, а на славу Божу, нехай прославиться через неї Син Божий”. Він знав, що воскресінням померлого Лазаря прославиться Бог і, що слава ця прославить і Його, Сина Божого, який здійснив таке чудо. Коли Ісус наближався до Віфанії, то Йому сказали, що Лазар помер і чотири дні вже у гробі. Назустріч Йому вийшла сестра померлого, Марфа. “Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій; але й тепер знаю, що чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.” (Іоан. Гл. 11. 21,22) Потім Марфа приводить до Господа і сестру свою Марію, яка говорить ті самі слова, що й Марфа. Сльози Марії, вирвані з глибини її пригніченої горем душі, викликали сльози в Господа. На очах велелюдного натовпу сталося незбагненне людському розуму диво: встав із труни не уявно-померлий, а людина, труп якої вже розкладався і видавав сморід. Багато хто, бачачи це небувале диво, увірував у Господа.

Був Господь у домі Лазаря і за шість днів до Великодня. “Там приготували Йому вечерю, і Марфа служила, а Лазар був одним із тих, хто лежав із Ним. А Марія, взявши фунт нардоваго чистого дорогоцінного миру, помазала ноги Ісуса, і витерла волоссям своїм ноги Його, і дім наповнився пахощами від миру.” (Іоан. Гл.12. 2, 3)

Святі сестри були серед дружин-мироносиць, які одними з перших удостоїлися бачити воскреслого Христа.

Після вбивства святого архідиякона Стефана, настали гоніння на Церкву Єрусалимську. Праведний Лазар був вигнаний з Єрусалима. Святі сестри Марфа і Марія пішли за ним. Вони допомагали своєму святому братові в благовісті Євангелія в різних країнах. Про час і місце їхньої мирної кончини відомостей не збереглося.