Свята Євула, матір великомученика Пантелеймона

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 30-й день

Свята Євула відійшла до Господа 30 березня близько 303 року в м. Нікомідії, незадовго до початку масштабних гонінь на християн з боку імператора Діоклетіана, під час яких постраждав і її син – великомученик Пантелеймон. У Синаксарії на цей день йдеться про те, що ця чудова і благодатна жона воістину явила, за Святим Письмом, “вінець чесний чоловіку своєму, що підняв на голову його славу спасіння”, “матір, яка радіє за чадо своє”.

Будучи народженою в сім’ї християнських батьків і вихованою в християнському правовір’ї, вона була пов’язана шлюбом із чоловіком невірним, тобто язичником, якого звали Євсторгій. Батьки сподівалися, що в такий спосіб на дочці їхній здійсняться слова апостольські: “святиться чоловік невірний за дружину вірну”. Отже, одружившись, вони були пов’язані тілами, але духом – розділені. Чоловік приносив з ретельністю тучні жертви язичницьким ідолам, дружина ж – Істинному Богові жертву хвали і подяки щогодини здійснювала. Коли ж здобула вона в утробі довгоочікуваний плід шлюбу, подякувала Господу і, заради боголюбства, чесноти примножила, цілком у дні й у ночі в молитві до Бога підносячись. Передбачивши швидкий свій відхід із тимчасового життя, прагнула свята ще від самої утроби присвятити сина свого Богові. Коли ж народилося на світ отроча, то чоловік праведної Євули нарік йому ім’я Панталеон, що означає – по всьому подібний до лева, в надії, що син його стане великим воїном.

Євула виховувала сина свого в благочесті, повчаючи його, в міру можливості, про Єдиного і Істинного Бога. Усі повчання свої складала блаженна мати не стільки в розум, скільки в скарбницю серця отрока, сподіваючись, що коли зійде на нього благодать Святого Духа, тоді відчинить йому розум до розуміння божественних таємниць і нагадає все сказане колись матір’ю.

Небагато років минуло, наблизилася свята Євула до смертного одра і покликала сина свого, щоб дати йому останню настанову. Поцілувавши його і благословивши, вона, плачучи, говорила такі слова: “Чадо, чадо моє любе, ось, тілом до гробу нині відходжу, душею ж не відлучуся від тебе. Молю тебе, нехай ніщо в світі цьому не відлучить тебе від любові Божої, на небо очі твої зводь, до Бога Єдиного дивись, пам’ятай всевидюче око Його, і допомоги від Нього шукай. Його всім життям своїм наслідуй, Він милостивий, щедрий і людинолюбний, так і ти здобудь милуюче серце і до милосердя в усі дні життя твого найбільше прилягай”. І так сина свого в обіймах тримаючи, просвітилася свята великим світлом і душу в руки Божі віддала.

Головний подвиг Євули — подвиг материнства. Благочестива мати виховала безкорисливого лікаря, цілителя і великомученика Церкви Христової. Тому її і шанують як покровительку православних матерів. У тропарі до святої Євули висловлена думка, що святі діти є дар Божий святим матерям: “Всерадісне дарування від Бога святим жонам — святі діти”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання