Свята Олімпіада Константинопольська дияконіса p1ap2mj8nl10q61mccfv51n7nfsa4
Житія святих,  Липень

Свята Олімпіада Константинопольська дияконіса

Місяця липня на 25-й день

Свята Олімпіада дияконіса була дочкою сенатора Анісія Секунда й онукою по матері знаменитого єпарха Євлалія (згадується в оповіді про чудеса святителя Миколая). До шлюбу з Анісієм Секундом мати Олімпіади була одружена з вірменським царем Арсаком і овдовіла. Коли свята Олімпіада була ще зовсім юною, батьки заручили її з благородним юнаком. Шлюб мав відбутися після досягнення святою Олімпіадою повноліття. Однак наречений незабаром помер, а свята Олімпіада не побажала одружуватися і віддала перевагу невинному життю. Після смерті батьків вона залишилася спадкоємицею великих статків, які почала роздавати щедрою рукою всім нужденним: жебракам, сиротам, вдовам; посилала також великі кошти в церкви, монастирі, лікарні, притулки для убогих і мандрівників.

Святий патріарх Нектарій (381-397) призначив святу Олімпіаду дияконисою. Своє служіння блаженна проходила чесно і непорочно.

Багато допомагала свята Олімпіада святителям Амфілохію, єпископу Іконійському, Онисиму Понтійському, Григорію Богослову, Петру Севастійському, брату Василя Великого, Епіфанію Кіпрському, служачи всім із великою любов’ю. Маєток свій вона не вважала своїм, а Божим, і роздавала його не тільки добрим людям, а й своїм ворогам.

Святитель Іоанн Златоуст († 407; пам’ять 13 листопада) високо цінував святу Олімпіаду і надавав їй свою прихильність і духовну любов. Коли ні в чому не винного святителя несправедливо вигнали, свята Олімпіада разом з іншими дияконисами глибоко переживала це. Виходячи востаннє з церкви, святитель Іоанн Златоуст покликав святу Олімпіаду і дияконіс Пентадію, Проклію і Сальвіну і сказав їм, що порушена проти нього справа, мабуть, добігає кінця, і навряд чи вони ще побачать його. Він просив їх не залишати церкву і коритися єпископу, який буде призначений замість нього, бо Церква не може бути без єпископа. Святі дружини, обливаючись сльозами, впали перед святителем.

Патріарх Олександрійський Феофіл (385-412), який раніше неодноразово користувався щедрістю святої Олімпіади, постали проти неї за відданість святителю Іоанну і за те, що вона прийняла й годувала ченців, що прийшли до Царгорода і яких патріарх Феофіл вигнав з єгипетської пустелі. Він зводив на неї несправедливі звинувачення і намагався зганьбити її святе життя.

Після вигнання святителя Іоанна Златоуста загорілася соборна церква Святої Софії, а слідом за нею вигоріла велика частина міста.

Усіх прихильників святителя Іоанна Златоуста стали підозрювати в підпалі й викликали на допит. Тоді ж постраждала і свята Олімпіада. Її викликали до суду, суворо допитували і, хоча не надали доказів, присудили її до сплати великої суми за підпал, у якому вона не була винна. Після цього свята залишила Царгород і вирушила в Кизик (на Мармуровому морі). Однак вороги не припинили свої переслідування: 405 року її засудили на ув’язнення в Нікомідії, де свята зазнала багато горя і поневірянь. Святитель Іоанн Златоуст зі свого вигнання писав їй, втішаючи в скорботі. У 409 році свята Олімпіада померла в ув’язненні.

Свята Олімпіада з’явилася уві сні Нікомідійському єпископу і звеліла покласти тіло її в дерев’яний ковчег і кинути його в море: “Куди винесуть хвилі ковчег, там нехай буде поховано тіло моє”, – сказала свята. Єпископ виконав веління святої Олімпіади. Ковчег прибило хвилями до місця, званого Врохті, поблизу Царгорода. Мешканці, сповіщені про це від Бога, вийшли на берег, прийняли святі мощі блаженної Олімпіади і поклали їх у церкві святого апостола Фоми. Згодом під час набігів варварів церкву було спалено, але мощі збереглися і за патріарха Сергія (610-638) було перенесено до Царгорода і покладено в дівочому монастирі, заснованому святою Олімпіадою. Від мощей її відбувалися чудеса і подавалися зцілення.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святой Олимпиаде Константинопольской, диакониссе, глас 4

Добродетельнаго жития ради богатство расточивши,/ вседушно Христу последовала еси/ и, мудрости Златоустове внимающи,/ сосуд злат Духа Святаго явилася еси,/ Олимпиадо всехвальная,/ моли Милостиваго Бога// спастися душам нашим.

Кондак святой Олимпиаде Константинопольской, диакониссе, глас 2

Благочестием и постом просиявши,/ благими делы и святыми нравы Бога прославила еси,/ терпением и целомудрием себе украсивши,/ духовное ведение и мудрость совершенну стяжала еси,/ Олимпиадо всехвальная,// Вышния славы наследнице.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку