Священномученики Олексій Зінов’єв та Ілля Бажанов

Місяця вересня на 3-й день

Протоієрей Ілля Васильович Бажанов народився 24 липня 1877 року в сім’ї псаломщика Покровської церкви с. Селищі Касимовського повіту Рязанської області Василя Олексійовича Бажанова. Селищі Касимовського повіту Рязанської області Василя Олексійовича Бажанова та його дружини Татіани Ісмайлівни. Закінчив Рязанську Духовну семінарію.
У 1900 році Ілля Бажанов вступив на посаду вчителя в церковно-парафіяльну школу с. Кочемари Касимовського повіту, але Преосвященний Полієвк (Пясковський), єпископ Рязанський і Зарайський у 1901 році його визначили дияконом до Казанської церкви с. Малахова. Малахова і там же висвячений. У цьому ж селі він був учителем школи.
За власним проханням Преосвященного Аркадія (Карпінського), єпископа Рязанського і Зарайського, його було переведено на штатну дияконську посаду до Покровської церкви села Нікіткіна Єгорьєвського повіту. Це було 13 листопада 1904 року. Майже десять років він прослужив дияконом у цьому храмі, збудованому 1842 року московськими купцями Семеном і Хрисанфом Куровими. 23 червня 1914 року його перевели на штатне священицьке місце до Миколаївської церкви села Ксенофонтова, Єгор’євського повіту, а 19 липня висвятили на священика Преосвященного Амвросія (Смирнова), єпископа Михайлівського, вікарія Рязанського. У його послужному списку в кліровій відомості зазначено, що весь цей час він був завідувачем і законовчителем при Кочемарській церковно-парафіяльній школі.
Коли до революції 1917 року отець Ілія служив у різних парафіях і церковно-парафіяльних школах, про Свято-Володимирську церковно-парафіяльну школу с. Карамишева Касимовського району. Карамишева Касимовського повіту багато говорили і писали. Ця школа була справді гордістю не тільки парафії, а й усієї єпархії. Тут дбали про дітей: навчали, давали безкоштовні книжки, проводили цікаві зустрічі. 1892 року там було відкрито безкоштовну їдальню на кошти невідомого благодійника з Москви. Гроші інкогніто було надіслано на ім’я лікаря О.О. Афіногенова, який разом зі священиком храму і начальником школи зайнявся відкриттям їдальні для дітей. Це благе починання багатьох спонукало на добрі справи. Школа була зразковою.
І ось через багато-багато років отцю Іллі довелося служити в цьому селі. Тут він за старанну багаторічну службу Церкві Христовій удостоєний сану протоієрея. Згодом не стало цієї прекрасної школи, і почала убожіти і віра. У 1919 році благочинний Зарайського округу писав: “Благочестя народу, його прихильність до Церкви Божої, молитви і виконання християнських обов’язків у даний революційний час піддається важкому випробуванню. Помічається падіння віри і моральності, особливо серед молодого покоління. Негативне ставлення уряду до Церкви як до культурної сили, вигнання викладачів Закону Божого, св. ікон і молитви зі шкіл, насадження в усіх селах так званих культурно-просвітницьких гуртків молоді, розповсюдження в народі богохульних книжок та брошур, – усе це деморалізуюче діє на молоде покоління, витравлює з нього останні залишки батьківської віри, розгнуздує і розбещує молодь”.
Духовенство було відсторонено від викладання в тих школах, які були відкриті свого часу священиками. Але багато батюшок продовжували зустрічатися з молоддю, говорити проповіді. Це робив і отець Ілля. Місцева влада неодноразово заставала його під час бесід із хлопцями та дівчатами, яким він проповідував Слово Боже і говорив про користь навчання.
Протоієрея Іллю Васильовича Бажанова заарештували 20 серпня 1937 року. Отець Ілля визнав провину частково. Підтвердив, що не тільки серед молоді “проводив релігійну пропаганду”, а й “серед решти населення”. Його обурювало те, що в селі заборонено було ходити з іконами хресним ходом, заборонялося хрестити і вінчати. Був випадок, коли його хотіли заарештувати, але жінки не дозволили цього зробити. Заступалися за нього парафіяни й тоді, коли його виселили з власного будинку.
Слідча справа була передана на розгляд “трійки” при УНКВС Московської області, яка засудила його 15.09.37 до розстрілу. 16 вересня 1937 року вирок було приведено у виконання.
Похований поблизу сел.Бутово Ленінського району Московської області на обгородженій території колишнього полігону НКВС СРСР. Реабілітований за указом Президії Верховного Суду (далі – ПВС) СРСР від 16.01.1989 р.
Священномученик протоієрей Ілія Васильович Бажанов був старшим братом священномученика протоієрея Костянтина Васильовича Бажанова, канонізованого Діяннями Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 13-16 серпня 2000 року. Священномученик Ілія розстріляний 16 вересня 1937 року, а Священномученик Костянтин – 23 грудня 1937 року.
Засіданням Священного Синоду Руської Православної Церкви від 12 березня 2002 року протоієрей Ілія Бажанов прославлений як священномученик.