Священномученики Лукіан єпископ, Максіан пресвітер, Юліан диякон, Маркелін і Сатурнин у Бельгії

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 3-й день

Священномученик Лукіан жив у Римі, в язичництві носив ім’я Лукій. Апостол Петро просвітив його світлом Христової віри, і він прийняв Хрещення. Після смерті апостола святий Лукіан проповідував Євангеліє в Італії.

У той час до Рима прийшов святий Діонісій Ареопагіт (пам’ять 3 жовтня), учень апостола Павла. На прохання святого Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада), він дав згоду вирушити на проповідь Євангелія до західних країн і став підбирати собі супутників і помічників. Святий Климент, висвятивши святого Лукіана на єпископа, направив його, а також святих Маркеліна й Сатурнина, пресвітера Максіана і диякона Юліана зі святим Діонісієм.

Із Італії святі проповідники припливли до Галлії. Святий Маркелін з супутниками пішов до Іспанії, святий Сатурнин вирушив до Галлії, а святий Діонісій з рештою дружини відбув у межі Париські. Звідти святий Лукіан з Максіаном і Юліаном вирушили до Бельгії.

Проповідь святого Лукіана була дуже успішною. Сильним благодатним словом і прикладом свого життя він навернув до християнства велику кількість язичників. Окрім того, святий був суворим подвижником, за весь день їв лише шматок хліба і трохи води. У ставленні був лагідний, завжди радісний і світлий обличчям.

Незвдовзі майже все населення Бельгії навернулося до віри в Христа. У той час римський імператор Доміціан (81–96) підняв друге (після Нерона, 54–68) гоніння на християн і видав указ, відповідно до якого велено було піддавати мукам і страті всіх, хто відмовиться принести жертви язичницьким богам.

Для виконання указу до Бельгії було послано трьох сановників. Господь відкрив святому Лукіану про подвиг, який на нього чекав. Зібравши паству, він переконував її не боятися погроз, мук і смерті, а потім підніс подяку Богові, Який дарував йому можливість приєднатися до сонму святих мучеників. Після молитви святий Лукіан з пресвітером Максіаном і дияконом Іуліаном пішов на вершину гори, де продовжував повчати народ, що супроводжував його.

Тут святих наздогнали воїни імператора і привели на суд. Святим Максіану та Юліану було запропоновано зректися Христа й принести жертву ідолам, але вони обидва з твердістю відмовилися і були обезголовлені.

Потім суддя став допитувати святого Лукіана, звинувачуючи його в чаклунстві й непокорі імператору і сенату. Святий відповів, що він не чарівник, а раб Істинного Бога, Господа Іісуса Христа, і відмовився принести жертву ідолам, створеним людськими руками.

Святий зазнав жорстокого бичування, під час якого тільки повторював: «Ніколи не перестану серцем, вірою і устами хвалити Христа, Сина Божого». Святий мученик був обезголовлений. Над його тілом засяяло Небесне світло і було чути голос Спасителя, який закликав доблесного страждальця до Небесного Царства для отримання мученицького вінця. Силою Божою святий встав, узяв свою відрубану голову, перейшов через річку і, дійшовши до обраного ним для поховання місця, ліг на землю і з миром спочив. Побачивши це величне диво, близько п’ятиста язичників навернулися до Христа.

Пізніше над гробом мученика Лукіана було споруджено церкву, куди перенесли останки і святих мучеників Максіана та Юліана.