Священномученики Лукіан, єпископ, Максіан, пресвітер, Іуліан, диякон, Маркеллін і Сатурнін у Бельгії

Місяця червня на 3-й день

Священномученик Лукіан жив у Римі, в язичництві носив ім’я Лукій. Апостол Петро просвітив його світлом Христової віри і прийняв Хрещення. Після смерті апостола святий Лукіан проповідував Євангеліє в Італії. У той час до Риму прийшов святий Діонісій Ареопагіт (пам’ять 3 жовтня), учень апостола Павла. На прохання святого Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада), він дав згоду вирушити на проповідь Євангелія до західних країн і став підбирати собі супутників і помічників. Святий Климент, висвятивши святого Лукіана на єпископа, направив його, а також святих Маркелліна і Сатурніна, пресвітера Максіана і диякона Іуліана зі святим Діонісієм.

З Італії святі проповідники припливли до Галлії. Святий Маркеллін із супроводжуючими пішов до Іспанії, святий Сатурнін – до Галлії, а святий Діонісій з рештою дружини – у межі Париські. Звідти святий Лукіан з Максіаном і Іуліаном вирушили до Бельгії.

Проповідь святого Лукіана була дуже успішною. Сильним благодатним словом і прикладом свого життя він навернув у християнство велику кількість язичників. Святий Лукіан був суворим подвижником, за весь день їв лише шматок хліба і трохи води. В наверненні був лагідний, завжди радісний і світлий обличчям. Незабаром майже все населення Бельгії навернулося до віри в Христа. У той час римський імператор Доміціан (81-96) підняв друге (після Нерона, 54-68) гоніння на християн і видав указ, що наказував піддавати мукам і страти всіх, хто відмовиться принести жертви язичницьким богам.

Для виконання указу до Бельгії було послано трьох сановників. Господь відкрив святому Лукіану про подвиг, який на нього чекав. Зібравши паству, він переконував її не боятися погроз, мук і смерті, а потім підніс подяку Богові, який дарував йому можливість приєднатися до сонму святих мучеників. Після молитви святий Лукіан із пресвітером Максіаном і дияконом Іуліаном пішов на вершину гори, де продовжував повчати народ, що супроводжував його.

Тут святих наздогнали воїни імператора і привели на суд. Святим Максіану та Іуліану було запропоновано зректися Христа і принести жертву ідолам, але вони обидва з твердістю відмовилися і були обезголовлені.

Потім суддя став допитувати святого Лукіана, звинувачуючи його в чаклунстві і непокорі імператору і сенату. Святий відповідав, що він не чарівник, а раб Істинного Бога, Господа Ісуса Христа, і відмовився принести жертву ідолам, створеним людськими руками.

Святий зазнав жорстокого бичування, під час якого тільки повторював: “Ніколи не перестану серцем, вірою і устами хвалити Христа, Сина Божого”. Святий мученик був обезголовлений. Над його тілом засяяло Небесне світло і було чути голос Спасителя, який закликав доблесного страждальця в Небесне Царство для отримання мученицького вінця. Силою Божою святий встав, узяв свою відрубану голову, перейшов через річку і, дійшовши до обраного ним для поховання місця, ліг на землю і з миром спочив. Побачивши це найбільше диво, близько 500 язичників навернулися до Христа. Згодом над труною мученика Лукіана було споруджено церкву, в яку перенесли останки і святих мучеників Максіана та Іуліана.