Священномученики Іоанн П’янков та Микола Яхонтов

Місяця грудня на 4-й день

Священномученик Іоанн Петрович П’янков народився 1856 року у Пермській губернії у ній псаломщика. У 1875 році, після закінчення Пермської Духовної семінарії, вступив до Казанської Духовної академії. У 1876 році за своїм проханням його було звільнено з академії і призначено викладачем у Дубровське народне училище. 24 квітня 1877 висвячений у єрея. Служив у церкві села Григорівське Оханського повіту Пермської губернії. Того ж року переведено до Одигітріївської церкви села Шер’їнське того ж повіту, потім – до Василівської церкви села Велесосновське (нині Велика Соснова). У 1881 році призначений помічником місіонера по Оханському повіту. У 1884 році був призначений помічником настоятеля Свято-Троїцької церкви при Кушвінському заводі Верхотурського повіту Пермської губернії та законовчителем у Кушвінському дитячому притулку. В 1887 був переведений до лікарняної церкви в ім’я Олександра Невського в Пермі. Одночасно був законовчителем у Пермському реальному училищі. У тому року став членом губернського училищної ради. У 1888 році на єпархіальному з’їзді обраний членом комітету з влаштування єпархіального жіночого училища. З 1891 був членом єпархіальної училищної ради. У 1893 призначений виконуючим посаду голови ради Пермського єпархіального жіночого училища. У 1894 році призначений благочинним міських церков Пермі. У тому ж році на з’їзді духовенства обрано членом правління духовного училища. Складався спостерігачем церковнопарафіяльних шкіл Верхотурського повіту, а також завідувачем псаломницької школи в Єкатеринбурзі. З 6 травня 1900 року – протоієрей. У 1909 році був призначений головою комітету з будівництва пермського кам’яного храму на честь Різдва Христового. З 1910 року служив разом зі священномучеником Іоанном Плотніковим у Стрітенській церкві при Пишмінському заводі. У 1911-1913 роках був головою єпархіальних з’їздів духовенства та церковних старост. В останні роки служіння був настоятелем пермської Воскресенської церкви.
Нагороджений орденами св. Володимира 4-го ступеня, св. Анни 2-го та 3-го ступеня.
17 грудня 1918 року разом із священномучеником Миколою Яхонтовим (за іншими даними, зі священномучеником Олексієм Сабуровим) були схоплені червоними і після жорстоких тортур та знущань пов’язані разом та втоплені у річці Камі. Священномученик Іоанн був прив’язаний до тюремного ліжка і кілька разів занурений у крижану воду, потім утоплений у річці.
Уславлені Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року.