Священномученик Зиновій Сутормін, пресвітер

Місяця січня на 10-й день

Священномученик Зиновій (Зіновій Євстафійович Сутормін) до прийняття священницького сану служив фельдшером у Сибірському козачому війську. У 1901 році його висвятили на диякона до Воскресенського храму в місті Семипалатинську, а 1911 року – на священника до храму в селі Верх-Уба Зміїногорського повіту Томської губернії і призначили настоятелем. За отця Зиновія було розпочато будівництво нового кам’яного храму в ім’я святителя і чудотворця Миколая, який було завершено й освячено 1913 року.
У 1912 році померла дружина отця Зиновія, залишивши під його опікою п’ятьох дітей. У 1919 році священник, котрий служив у селі Георгіївка, попросив правлячого архієрея перевести його на іншу, багатшу парафію, зважаючи на численність своєї сім’ї. Архієрей запропонував священникові самому відшукати охочого помінятися парафіями. Священник запропонував помінятися отцю Зиновію, і той дав на це свою згоду, завершуючи доброю справою небагато днів, що залишилися у його земному житті.
У січні 1920 року отець Зиновій приїхав разом із молодшими дітьми погостювати до свого старшого сина в село Шемонаїха поблизу міста Усть-Каменогорськ. 23 січня 1920 року село зайняв загін червоноармійців, після чого одразу ж почалися обшуки й арешти. Разом з іншими жителями села був заарештований і отець Зиновій. Усіх заарештованих разом зі священником було засуджено до смерті і вивезено за село. Отцю Зиновію відрубали сокирою голову і поховали у спільній безвісній могилі неподалік від села Шемонаїха.