Місяця січня на 10-й день

Священномученик Зіновій (Зіновій Євстафійович Сутормін) до прийняття священицького сану служив фельдшером у Сибірському козачому війську. У 1901 році його висвятили на диякона до Воскресенського храму в місті Семипалатинську, а 1911 року – на священика до храму в селі Верхуба Змієногорського повіту Томської губернії і призначили настоятелем. За отця Зиновія було розпочато будівництво нового кам’яного храму в ім’я святителя і чудотворця Миколая, який було завершено й освячено 1913 року.
У 1912 році померла дружина отця Зиновія, залишивши під його опікою п’ятьох дітей. У 1919 році священик, який служив у селі Георгіївка, попросив правлячого архієрея перевести його на іншу, багатшу парафію, зважаючи на численність своєї сім’ї. Архієрей запропонував священику самому відшукати охочого помінятися парафіями. Священик запропонував помінятися отцю Зіновію, і той дав на це свою згоду, завершуючи доброю справою небагато днів, що залишилися у його земному житті.
У січні 1920 року отець Зіновій приїхав разом із молодшими дітьми погостювати до свого старшого сина в село Шемонаїху поблизу міста Усть-Каменогорська. 23 січня 1920 року село зайняв загін червоноармійців, після чого одразу ж почалися обшуки й арешти. Разом з іншими жителями села був заарештований і отець Зіновій. Усіх заарештованих разом зі священиком було засуджено до смерті і вивезено за село. Отцю Зіновію відрубали сокирою голову і поховали у спільній безвісній могилі неподалік від села Шемонаїха.