Священномученик Євфимій Тихонравов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день / місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця червня на 7-й день — Собор святих Івановської митрополії

Священномученик Євфимій народився 17 квітня 1881 року в місті Шуя Володимирської губернії. За деякими свідченнями, його батько, Сергій Тихонравов, був священником. Євфимій Сергійович закінчив церковнопарафіяльну школу. Одружившись з Тетяною Олександрівною Сперанською, донькою псаломщика Преображенського храму села Дороніно, він 1904 року переїхав жити до цього села. З цього часу він став служити паламарем у Преображенському храмі і, як багато церковнослужителів того часу, заробляв на життя селянською працею. У Євфимія Сергійовича і Тетяни Олександрівни народилося троє дітей.
1917 року в країні встановилася безбожна влада, яка відразу ж почала гоніння на Церкву. Місцева влада в Дороніно була жорстко, непримиренно налаштована до Церкви і пригрозила священнику, який служив тут, що якщо він не перестане служити, то все його майно буде конфісковано. У нього була велика сім’я, діти, і заради них священник залишив храм. Єпархіальний архієрей направив у Дороніно іншого священника, але і він прослужив тут недовго, оскільки влада і до нього приступила з погрозами. Парафія знову залишилася без священника, і Євфимій Сергійович, співчуваючи вірянам, котрі залишилися без пастиря, подав прохання архієрею про висвячення в сан священника. Здоров’я він був від народження слабкого, і дехто з родичів відмовляв його: “Такий час, усі відмовляються, ховаються, а ти хочеш рукопокладатися!” Але він був рішучий у своєму намірі, і 1933 року його висвятили до Преображенського храму в селі Дороніно. Дружина священника сама пекла просфори вдома, але 1935 року вона тяжко захворіла, осліпла і того ж року померла. Замість Тетяни Олександрівни отцю Євфимію стала допомагати його молодша дочка, Антоніна; вона пекла просфори і топила в храмі печі, інші діти ще раніше виїхали з села і жили окремо.
Багато жителів села, будучи вкрай вороже налаштовані до Церкви, вимагали закриття храму. Коли отець Євфимій проходив вулицею, то йому слідом часто лунали лайки та сміх. У 1935 році отець Євфимій не зміг сплатити призначених йому владою податків. За несплату його майно було конфісковано, а храм закрито. Після закриття храму безбожники стали його плюндрувати, виносячи ікони і знищуючи їх. Один із таких безбожників, витягаючи ікони, кидав їх на землю і з жорстокістю одержимого топтав. Згодом він відморозив руки і ступні ніг і втратив можливість рухатися; у його сина, який народився незабаром після блюзнірства, руки і ноги були від народження калічними. Місцева влада влаштувала в храмі спочатку склад для зерна, потім — стайню, а потім перетворила приміщення храму на склад для добрив і цим майже зруйнувала будівлю.

Після закриття храму отець Євфимій ще деякий час прожив у селі, звершуючи на прохання вірян треби. Жити ставало йому дедалі важче, і він переїхав до Іваново, де влаштувався працювати сторожем в одному з лікувальних закладів, але так само, як і раніше, здійснював треби на прохання вірян. Оселився він у так званому робочому селищі, де винаймав убогий куток, аби тільки переночувати. Кімнати тут здавалися всім, хто не просився; люди, зовсім один одному незнайомі, спали в одній кімнаті на підлозі. Через деякий час дізналися, що отець Євфимій — священник, і в розпал найлютіших гонінь на Церкву донесли, що в будинку “нелегально” проживає священник. 1 січня 1938 року отця Євфимія заарештували й ув’язнили до іванівської в’язниці. Через кілька днів його допитали.
Після цього було допитано лжесвідків, і насамперед господиню квартири, де винаймав куток священник. Вона показала: “Тихонравов систематично протягом усього 1937 року в моїй присутності допускав контрреволюційні наклепницькі випади на адресу радянської влади… У вересні 1937 року, висловлюючи невдоволення радянською владою, заявив: “Жити стало неможливо, нас, служителів… обкладають непосильними податками… Це роблять з метою знищення релігії і нас, духовенства”. Пригадую низку випадків, коли Тихонравов у моїй присутності поширював контрреволюційні провокаційні чутки про нібито експлуатацію ув’язнених у радянських в’язницях і концтаборах”.
Інший лжесвідок сказав: “У листопаді 1937 року в бесіді зі мною про вибори до Верховної Ради він говорив: «Тепер відбувається підготовка до виборів до Верховної Ради, але що це за вибори, коли призначають своїх кандидатів? Це все ті самі вибори, що були раніше; хто їм не дуже любий, того вони прибирають куди слід, посилають будувати канали, а потім цими каналами і хваляться. А що, самі вони ці канали збудували? Адже це зроблено руками ув’язнених. Це робота не краща за єгипетську каторгу»”.

3 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Євфимія до розстрілу. Наступного дня після винесення вироку слідчий знову допитав священника.
Того самого дня, 4 лютого 1938 року, коли відбувся цей допит, священника Євфимія Тихонравова було розстріляно в місті Іванові, його поховали в невідомій спільній могилі.