Житія святих,  Серпень

Священномученик Єміліан, єпископ Требійський і з ним священномученик Іларіон, ієромонах, мученик Діонісій і Єрміп

Місяця серпня на 18-й день

Священномученики Еміліан єпископ і з ним Іларіон, Діонісій і Єрміпп народилися і жили у Вірменії. Після смерті батьків священномученики Еміліан, Діонісій і Єрміпп (вони були братами) та Іларіон (їхній вчитель) залишили батьківщину і приїхали в Італію, у м. Сполітон. Там святий Еміліан почав проповідувати Євангеліє язичникам. Своїм суворим, доброчесним життям він здобув глибоку повагу християнської громади та був обраний єпископом м. Требії (архієрейське посвячення прийняв від святого папи Римського Марцелліна).

Переселившись у Требію, святитель Еміліан навернув багатьох язичників до Христа, за що був представлений на суд імператору Максиміану (284-305). Святитель запропонував імператору самому переконатися в силі молитви до Христа. Була принесена розслаблена з давнього часу людина. Скільки не намагалися жерці зцілити його воланням до ідолів, вони нічого не добилися. Тоді святитель Еміліан, помолившись Господу, Іменем Ісуса Христа наказав розслабленому встати, і він, піднявшись здоровим, радіючи, сам пішов додому. Це чудо було настільки переконливим, що імператор почав схилятися до визнання істини у Христі, але жерці вселили йому, що святитель діє чарами. Він був підданий жорстоким катуванням, перед якими Господь зміцнив його, сказавши: “Не бійся, Еміліане, Я Сам із тобою”. Мученика прив’язували до колеса, кидали в кипляче олово, топили в річці, віддали в цирк на поживу звірам, але він залишався неушкодженим. Побачивши такі чудеса, народ став кричати: “Великий Бог християнський! Нехай раба Його буде відпущено на волю!” Того дня увірували в Христа 1000 осіб, і всі прийняли мученицькі вінці. У люті правитель велів убити і звірів, які не розтерзали святителя, який дякував Господу, що і дикі звірі приймають смерть за Христа.

Святителя Еміліана разом із братами і вчителем ув’язнили, і після жорстоких катувань священномученики Іларіон, Діонісій і Єрміпп були усічені мечем. Святителя Еміліана стратили за містом. Коли кат ударив по шиї мученика мечем, він став м’яким, як віск, і не завдав жодної рани святому. Воїни впали до його ніг, просячи прощення і сповідуючи Христа Істинним Богом. Ставши на коліна, святий молився за них і просив Господа удостоїти його мученицької смерті. Молитва його була почута: інший кат відсік святому голову. Побачивши молоко, що витекло з рани, багато язичників увірували в Христа і з пошаною поховали тіло святого († бл. 300).

Знайшли помилку