Священномученик Єлисей Штольдер, диякон

Місяця серпня на 7-й день

Священномученик Єлисей народився 14 червня 1883 року в місті Смоленську в благочестивій родині помічника ревізора контрольної палати Федора Штольдера. У зв’язку зі службовою діяльністю батька сім’я переїхала зі Смоленська до Ташкента, а потім до Москви. Єлисей Федорович 1902 року закінчив Ташкентське училище, а після переїзду до Москви став працювати бухгалтером у відділі зборів в управлінні Олександрівської залізниці.
Під час гонінь на Російську Православну Церкву Єлисей Федорович вирішив присвятити своє життя служінню Церкві. 20 жовтня 1920 року його призначили псаломщиком до храму Різдва Христового в селищі Немчинівка, а за кілька днів, 25 жовтня, митрополит Крутицький Євсевій (Микольський) висвятив його на диякона до цього храму.
Службу в храмі він продовжував поєднувати зі світською роботою. Але 1924 року начальство дізналося, що він є священнослужителем, і звільнило його. У 1934 році влада закрила храм у селищі Немчинівка, і настоятель храму Олексій Соколов разом із дияконом Єлисеєм Штольдером перейшли служити до Микільського храму в селі Ромашкове. Тут отець Єлисей прослужив до арешту в 1937 році.
У цей час влада стала збирати відомості про всіх священноцерковнослужителів для їх подальшого арешту. Інформатори на вимогу НКВС донесли, що Єлисей Штольдер служить дияконом у ромашківській церкві, займається просвітницькою діяльністю і веде серед вірян антирадянську агітацію. Вірян він вербує серед населення навколишніх сіл.
У липні 1937 року були викликані на допит лжесвідки. Один із них показав, що, коли 1933 року було вирішено закрити церкву в Немчинівці, Штольдер вів агітацію серед жителів, щоб вони стали на заваді закриттю церкви; що диякон Єлисей не простим був служителем, а переконаним церковником. Інший лжесвідок сказав, що диякон Єлисей перед святом 1 травня 1936 року порадив їм це свято не відзначати, а краще сходити до церкви.
8 серпня 1937 року влада заарештувала отця Єлисея, і його ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.
– Що вас змусило стати церковнослужителем? – запитав його слідчий.
– Перша причина – це моє власне бажання, а по-друге, я ще з дитинства відчував у собі покликання бути церковнослужителем і любив богослужіння.
– Які політичні міркування у вас були при зміні вами способу і роду служби?
– Під час відкриття церкви в селищі Немчинівка я на прохання парафіян став церковнослужителем, тому що я і раніше був релігійним, і хоча і був на той час на радянській роботі, а дав свою згоду служити в церкві, тому що це відповідало моєму бажанню.
– Слідством встановлено, що ви займалися контрреволюційною агітацією, дайте з цього приводу свідчення.
– Хоча я людина не цілком лояльна до радянської влади, але антирадянською агітацією не займався.
– Слідством встановлено, що ви в 1933 році під час закриття церкви в селищі Немчинівка чинили активний опір. Дайте з цього приводу свої свідчення.
– У період закриття церкви я жодної агітації не вів, а діяли ми цілком організовано, проводячи збори вірян, на яких обговорювали питання збереження церкви; клопочучись перед Мосрадою, ми протягом двох тижнів церкву не закривали.
– Свідок викриває вас у тому, що ви в бесіді з ним у грудні 1936 року вели контрреволюційну агітацію, пророкуючи загибель радянської влади. Чому ви це приховуєте від слідства?
– У грудні 1936 року я з цим свідком не зустрічався і будь-яких контрреволюційних розмов не вів.
– Які у вас були розмови щодо політики існуючого ладу?
– Питання політики мене не цікавлять, і будь-яких розмов політичного характеру я ні з ким ніколи не вів.
– Свідок викриває вас у тому, що ви в його присутності висловлювали свою думку про неспроможність радянського ладу в серпні 1936 і в липні 1937 року. Чому ви це приховали від слідства?
– Із цим свідком у мене таких розмов не було, хоча я з ним і зустрічався, але ці зустрічі були в 1933 році.
– Інший свідок показав, що ви агітували його в день 1 травня не ходити на першотравневу демонстрацію, а йти краще до церкви.
– Цього свідка я знаю, зустрічі у мене з ним були, але якихось розмов із ним у мене не було.
– Той самий свідок викриває вас у тому, що ви в його присутності вели пораженську агітацію, пророкуючи загибель радянської влади.
– Знову повторюю, що бесід у мене з ним ніколи не було, зокрема й тих, про які він показує.
– Чи визнаєте себе винним у контрреволюційній діяльності? – на закінчення допиту запитав слідчий.
– Винним себе в будь-якому контрреволюційному злочині я не визнаю, – відповів диякон Єлисей.
19 серпня 1937 року трійка НКВС засудила його до розстрілу. Диякона Єлисея Штольдера було розстріляно 20 серпня 1937 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.